Народився Петро 29.12.1981 в місті Таяди-Курган Казахській РСР у сім’ї військового. Перші два класи навчався в Таяди-Курганській середній школі №17. У 1989 році переїхав в Україну, проживав у місті Чугуїв та до п’ятого класу навчався в Чугуївській загальноосвітній школі №5 I-III ступенів. Тут же, після недовгої перерви, закінчував восьмий клас.
По закінченню школи навчався спочатку в Луганському військовому ліцеї з підсиленою військово-фізичною підготовкою, а потім в Чернігівському військовому ліцеї. Після 2-го курсу навчання вимушений був звільнитися за станом здоров’я та в подальшому навчатися в Чугуївському професійно-технічному училищі №53 за спеціальністю бухгалтера. Деякий час навчався в Харківському економічному інституті.
Трудову діяльність розпочав бухгалтером в 203-й навчальній авіаційній бригаді в місті Чугуїв. Протягом трьох років (2017-2019) проходив військову службу за контрактом в 92-й окремій механізованій бригаді. Брав участь в АТО/ООС. По звільненню в запас в цивільному житті продовжив працювати в приватному секторі.
У січні 2023 року був призваний по мобілізації Чугуївським РТЦК та СП. Військову службу проходив у складі 23-ї окремої механізованої бригади на посаді водія-електрика радіостанції радіовзводу роти зв’язку тилового пункту польового вузла зв’язку бригади. Після виконання завдань у районах Часового Яру та Торецька головні сили бригади були перекинуті на Курахівський відтинок для стримування масштабного наступу російських військ. Таким чином, з листопада 2024 року бригада почала боронити країну на Курахівському напрямку. Воїни протистояли в той час значно переважаючим силам ворога, уповільнюючи його просування.
Circumstances of death:
Останній зв’язок сім’ї з Петром Уколовим був 31 жовтня 2024 року. Він повідомляв, що його не буде кілька днів. Сім’я довго чекала телефонного дзвінка від Петра, але десь 10 листопада 2024 року матері зателефонували з бригади та сповістили, що Петро Уколов не повернувся із бойового завдання і вважається зниклим безвісти. Як потім стало відомо, він був відряджений в оперативне підпорядкування командира 1-ї стрілецької роти 121-го окремого батальйону територіальної оборони. З письмових пояснень військовослужбовців стало відомо, що група військовослужбовців, у складі якої знаходився солдат Уколов П.М, 04.11.2024 виконувала бойове завдання поблизу населеного пункту Максимівка Волноваського району Донецької області. Приблизно о 03.00 годині ворог здійснив масовану атаку дронами нашої вогневої позиції «МАЦУР». Безпосередньо в окопі, в якому перебував солдат Уколов П.М., стався вибух скинутого з ворожого дрону невідомого вибухового пристрою, потім почалася детонація боєкомплекту. Петро Уколов отримав поранення, несумісне з життям, та загинув на місці. Через інтенсивність бойових дій тіло Петра евакуювати з позиції було неможливим.
Офіційне сповіщення про те, що Петро Уколов вважається зниклим безвісти №6/12745, надійшло сім’ї 12.11.2024. Він понад рік вважався зниклим безвісти. У вересні 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області, на підставі досліджень наявних доказів та тривалою безвісною відсутністю, оголосив Уколова П.М померлою особою під час захисту Батьківщини. Потім понад півроку розглядалась апеляція на це рішення. Лише 01 квітня 2026 року Уколова П.М офіційно визнано загиблим під час захисту Батьківщини.
Його тіло не повернуто, а тому місце його поховання не відоме.
У загиблого захисника залишилися мати та брат.