Народився 26.04.1987 в селі Зарожне Чугуївського району Харківської області. Навчався в Зарожненській загальноосвітній школі I-III ступенів.
У цивільному житті працював різноробочим.
До березня 2022 року Сергій разом з цивільною дружиною проживав в селі Руські Тишки. 29.03.2022 їхній будинок було обстріляно ворогом, в результаті сталася пожежа і усі його документи були знищені, а червні 2022 року родина переїхала в м. Харків.
У лютому 2025 року був призваний по мобілізації Шевченківським РТЦК та СП міста Харків. Службу проходив у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка на посаді номера обслуги 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 10-ї штурмової роти 4-го штурмового батальйону, а по факту був стрільцем-снайпером.
У липні 2025 року район навколо населеного пункту Глибоке Харківської області був однією із ключових точок протистояння на Харківському напрямку. Після того, як масштабний прорив російських військ на цій ділянці було зупинено, бойові дії перейшли у фазу виснаження. Наземні операції в районі цього населеного пункту мали характер позиційних боїв та регулярних спроб окупантів атакувати позиції Сил оборони України з метою покращення свого тактичного положення. По позиціях українських захисників російські війська активно застосовували авіацію та артилерійські удари. Спостерігалась дронова активність. Лінія фронту поблизу Глибокого залишалася динамічною, проте суттєвих просувань окупаційних військ у напрямку Липців зафіксовано не було. Сили оборони України впевнено утримували панівні висоти та оборонні рубежі.
Circumstances of death:
12 липня 2025 року ситуація на Харківському напрямку в районі населеного пункту Глибоке (на північ від Липців) характеризувався стабільним, але він перебував під постійним вогнем ворожої артилерії, мінометів та FPV-дронів. Перебуваючи на позиціях неподалік населеного пункту Липці Харківської області Сергій та його побратими були уражені ворожим артилерійським вогнем та БПЛА.
Майже рік його тіло як неопізнаного бійця перебувало в обласному бюро судово-медичної експертизи міста Харків з метою його ідентифікації. А оскільки близьких рідних у Сергія немає, процедуру ідентифікації проводили по його речах.
У загиблого воїна залишилася цивільна дружина, з якою він не встиг офіційно оформити шлюб.
Поховали Сергія Озацького в місті Чугуїв на Алеї пам’яті 10 липня 2026 року.