
Народився 23 листопада 1986 року в родині військовослужбовця на території Польщі. На початку 1990-х років, під час виведення радянського військового контингенту, його родина повернулася в Україну. Більшу частину свого життя Валерій прожив у місті Чугуєві. Саме тут він здобув середню освіту: у 2002 році закінчив Чугуївську загальноосвітню школу № 8. Після закінчення школи продовжив навчання у Чугуєво-Бабчанському лісовому технікумі за спеціальністю «Лісове господарство», а згодом, у 2007 році, закінчив Чугуївський професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварювальника.



За роки трудової діяльності Валерій опанував кілька робітничих професій, працював у різних галузях виробництва, зокрема на Харківському тракторному заводі та заводі «Електроважмаш».
Згадуючи сина, його мама розповідає: «Валерій був, як кажуть у народі, «рукастим» чоловіком. Він умів багато: і столярною справою займався, і в електриці розбирався, і дахи крив. Навіть усі необхідні розрахунки та кількість матеріалів для покрівельних робіт визначав сам, не покладаючись на бригадира. Його поважали в навчальних закладах, де він навчався, на роботі, у родині та серед знайомих».
У 2013 році в родині Валерія народилася донька Ангеліна. Хоча офіційно шлюб подружжя зареєстрований не був, у 2014 році вони пройшли обряд вінчання.
У січні 2026 року Валерій був призваний за мобілізацією Чугуївським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у складі 425-го окремого штурмового полку «СКЕЛЯ» на посаді номера обслуги кулеметного взводу 1-го піхотного батальйону. На початку жовтня 2026 року підрозділи полку виконували бойові завдання на Добропільському напрямку Донецької області


Circumstances of death: 4 жовтня 2026 року життя Захисника обірвалося внаслідок тяжких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. Після поранення Валерія оперативно евакуювали до передової хірургічної групи в селищі Петропавлівка. Медики до останнього боролися за його життя, проте врятувати Захисника не вдалося
13 жовтня 2026 року Чугуївська громада у глибокій скорботі провела в останню путь Валерія ЗОЗУЛЮ. Ще одне життя обірвала війна, ще одна родина зазнала непоправної втрати. Захисника поховали в місті Чугуєві на Алеї пам’яті. Валерію назавжди залишилося 39 років. Він віддав своє життя за свободу й незалежність України. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті земляків, у літописі рідного міста та в історії боротьби українського народу за свою свободу.
У загиблого Захисника залишилася мати, сестра та донька
