Народився 25.02.1986 в сім’ї військовослужбовця у місті Чугуїв. Закінчив Клугино-Башкирівську загальноосвітню школу. Після закінчення школи працював у приватному секторі, пов’язавши себе з будівельною сферою. Як згадує мати Олександра «За плечима Олександра не було ніяких університетів, проте він став талановитим професіоналом в будівельній сфері. Його “виші” – золоті, працьовиті руки та гострий розум. Просто були амбіції і бажання йти вперед, не зупиняючись», – таким його згадує мама.
З самого початку повномасштабного збройного вторгнення в Україну Олександр намагався мобілізуватися щоб захищати Батьківщину і, в решті решт, 20.01.2023, він був мобілізований Чугуївським РТЦК та СП.
Службу проходив у складі 23-ї окремої механізованої бригади. «З першого дня Олександр намагався бути першим. Був найкращим. Користувався неабияким авторитетом. Прийшовши на посаду радіотелефоніста, але він вважав, що це не для нього, його місце лише там, де найгарячіше і де найнебезпечніше» – таким згадують його побратими. Таким чином, уже в квітні його призначають старшим розвідником, а в грудні 2023 року – на посаду командира відділення взводу спостереження розвідувальної роти.
В грудні 2023 року в зоні відповідальності ОСУВ «Таврія» на Авдіївському напрямку, до складу яких входила і 23-я окрема механізована бригада, українські захисники продовжували стримувати ворога, який не полишав спроб оточити Авдіївку. Наші воїни стійко тримали оборону, завдаючи ворогу значних втрат.
Обставини загибелі.
27 грудня 2023 року Сили оборони на Авдіївському напрямку відбивали велику кількість атак поблизу населених пунктів Донецької області. Ворог, за підтримки авіації, безуспішно намагався прорвати оборону наших військ. Артилерійських та мінометних обстрілів противника зазнали близько 10 населених пунктів Покровського району, серед них – Очеретине. Перебуваючи на бойових позиціях поблизу населеного пункту Очеретине Олександр Молчанов та його побратими зазнали тяжких вибухових травм не сумісних із життям. Щоб з’ясувати, кому саме належать рештки загиблих, було необхідне проведення судово-медичної експертизи. У зв’язку з цим, мати Олександра отримала 30.12.2023 сповіщення, що її син вважається зниклим безвісти.
Довгих 26 місяців мама очікувала сина, надіялась і вірила що він живий. Понад 26 місяців душевного крику і гірких сліз. Тяжке випробування – довгі місяці очікування на результати ДНК. 05.03.2026 надії мами були обірвані. В цей день на ім’я матері надійшло сповіщення, про те що її син загинув під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області 27 грудня 2023 року.
Поховали Олександра Молчанова 13 березня 2026 року в місті Чугуїв на Алеї пам’яті з усіма військовими почестями.
У загиблого воїна залишилися мати та маленька донька Віра, яка народилася уже тоді, як її тато загинув, але ще довгих два роки вважався зниклим безвісти. Олександр пішов у вічність, не побачивши свою донечку. А у маленькому сердечку Вірочки назавжди оселився біль, що вона ніколи не бачила свого тата, який віддав своє життя за її щасливе майбутнє.
Під час військової служби Олександр неодноразово був відзначений, але найціннішою нагородою він вважав відзнаку Командувача ОСУВ «Таврія» – «Незламним Героям російсько-української війни», яку він завжди з гордістю носив на грудях…
