Народився 14.07.1986 в місті Чугуїв. Тут він здобув середню освіту. Спочатку навчався в гімназії №4 з початковою школою в мікрорайоні Зачуговка, а потім продовжив навчання в Чугуївському професійно-технічному училищі №53.
Закінчивши в 2004 році навчання, він здобув робочу спеціальність електрозварника ручного зварювання другого розряду, рихтувальника кузовів третього розряду. У мирному житті працював на Державному підприємстві «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», на Чугуївському заводі мінеральних вод ПП «ЧЗМВ», а згодом, після скорочення штатів на заводі, присвятив себе будівельній сфері.
У вересні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України Чугуївським РТЦК та СП. Після базової загальновійськової підготовки, яку він проходив в 169-му навчальному центрі «Десна», в жовтні 2024 року він був направлений для проходження подальшої військової служби у складі нещодавно сформованої 157-ї окремої механізованої бригади на посаді кулеметника 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Бойовий досвід батальйони та інші підрозділи бригади почали отримувати в бойових діях з 29.09.2024 року в Донецькій області поблизу села Новоєлизаветівка та поблизу міста Покровськ. У грудні 2024 року бригада була розгорнута на Курахівському відтинку. Оборона трималася в умовах надзвичайно високого тиску російської піхоти та бронетехніки на підступах до міста та у східних/південних його околицях. Саме у третій декаді грудня ситуація під Кураховим досягла піку напруження. Бої за населений пункт Курахове розпочалися восени 2024 року, після захоплення Авдіївки російська армія почала стрімко просуватися. Період 19-21 грудня 2024 року під Кураховим для 157 ОМБр відзначився великою кількістю артилерійських обстрілів, штурмів та запеклих стрілецьких боїв. Ворог здійснював масовані штурми, намагаючись повністю замкнути кільце навколо міста та прорвати лінію оборони. Саме на ці дати припадає значна кількість повідомлень від родичів про військовослужбовців бригади, які перестали виходити на зв’язок або отримали статус «зниклий безвісти».
Circumstances of death:
20 грудня 2024 року підрозділ, в якому проходив службу Олександр Чуркін, виконував бойове завдання в районі населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області. Підрозділ, перебуваючи в напівоточенні, стримував тиск окупантів, його чисельні штурмові дії, завдаючи ворогу значних втрат. Ворог же застосовував проти наших захисників бронетехніку, артилерію та керовані авіабомби. У цей день з декількома військовослужбовцями, включаючи і Олександра Чуркіна, було втрачено зв’язок . У подальшому, через надзвичайно складну тактичну обстановку та щільні обстріли, евакуація з тих позицій була неможливою, і частина бійців вважалися зниклими безвісти.
Таким чином, Олександр Чуркін не повернувся до підрозділу внаслідок бойових ушкоджень. З 20 грудня 2024 року Олександр вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання, внаслідок штурмових дій ворога. У січні 2025 року рідним Олександра надійшло Сповіщення №187 про те, що старший солдат Чуркін Олександр Сергійович вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни.
Влітку 2025 року в морг ДСУ «Львівське ОБ СМЕ», в результаті проведення заходів відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), було доставлено тіло Олександра. Після тривалої судової молекулярно-генетичної експертизи, в липні 2026 року було офіційно підтверджено, що Олександр Чуркін загинув, і в липні 2026 року його тіло було направлено в Чугуївський морг.
Чин поховання Захисника відбувся 01.08.2026 в м. Чугуїв на Алеї пам’яті.
У захисника залишилися мати та сестра.
