Андрій Васильович із літа 2023 року став до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 302-ї зенітної ракетної Харківської бригади на посаді майстра екіпажу безпілотного авіаційного комплексу.
Серед побратимів він мав позивний «Док», адже володів знаннями з медицини та завжди був готовий прийти на допомогу. Його багаторічне захоплення різними видами зброї дало йому досконалі навички, якими він щедро ділився з іншими. Також Андрій захоплювався парашутним спортом та здійснив понад 700 стрибків з парашутом.
Для молодших військовослужбовців Андрій Васильович став справжнім наставником і опорою. Побратими та посестри називали його батьком, а він із теплою усмішкою звертався до них: «Мої діти». Він навчав молодь не лише військової справи — вчив готувати їжу в польових умовах, влучно стріляти, керувати автомобілем, а головне — залишатися Людиною за будь-яких обставин. Своєю мудрістю, досвідом і добрим словом він підтримував кожного, хто був поруч.
У війську його часто називали просто «Васильович» — з повагою та щирою вдячністю. За сумлінну службу, високий професіоналізм і успішне знищення ворожих безпілотників він був відзначений численними нагородами.
Андрій народився у Луганську, більшу частину життя прожив у Чугуєві, здобув освіту будівельника, опанував багато професій та працював на меблевому виробництві, заступником директора Чугуївського територіального центру соціального обслуговування. Усе життя він мріяв бути військовослужбовцем, однак через вимоги до стану здоров’я тривалий час не міг здійснити свою мрію. Коли ж Україна потребувала своїх захисників, він став на її оборону.
Понад усе Андрій Васильович любив свою родину. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, який щиро шанував свою маму, людиною великого серця, яка жила заради близьких і заради України.
4 жовтня 2026 року життя Захисника трагічно обірвалося внаслідок автомобільної аварії. Навіть в останню мить він думав не про себе — прикривши власним тілом дружину, Андрій урятував її життя. Цей вчинок став ще одним свідченням його безмежної любові, мужності та самопожертви.
Світла пам’ять про Андрія Васильовича Вишняка назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всієї Чугуївської громади.
Щиро співчуваємо рідним і близьким Захисника. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Вічна слава і вічна пам’ять Захиснику України Андрію Васильовичу Вишняку.
