Народився 15 грудня 1982 року в селі Базаліївка Чугуївського району Харківської області. У 1998 році закінчив Базаліївську середню школу та протягом двох років навчався в Чугуївському професійному аграрному ліцеї №53, отримавши в 2001 році спеціальність тракториста.
Понад 20 років Юрій працював у цивільному житті: спочатку на Харківському тракторному заводі, згодом в ПрАТ Агрокомбінат «СЛОБОЖАНСЬКИЙ», а після вимушеного переїзду в селище Кочеток працював у приватному секторі різноробочим.
У селі Базаліївка протікає річка Великий Бурлук, яка була улюбленим місцем юнака. Він з дитинства багато часу проводив на рибалці. Після уроків, а згодом і після виснажливого трудового тижня, Юрій брав вудилища і йшов відпочивати на річку. Але війна внесла свої корективи.
З Чугуївською міською територіальною громадою, а саме з селищем Кочеток, його життя пов’язала саме війна. У 2022 році ворог знищив будинок, де проживав Юрій зі своєю матусею. Після звільнення Чугуївщини вони вимушені були шукати нове місце проживання, а тому з цього часу селище Кочеток стало притулком та новим домом для сім’ї Блінових.
У червні 2024 року Юрій Блінов був мобілізований Чугуївським РТЦК та СП та направлений для проходження військової служби в 25-й окремий штурмовий батальйон на посаді майстра вогнеметника 1 штурмового відділення 3-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти при 47-й окремій механізованій бригаді. У жовтні 2024 року батальйон став окремим підрозділом в складі Сухопутних військ. А у листопаді 2024 році переведений на Курський напрямок і продовжував там вести бойові дії до весни 2025 року.
Обставини загибелі:
02 лютого 2025 року підрозділ, де проходив службу Юрій Блінов, виконував бойове завдання в районі населеного пункту Гуєво Суджанського району Курської області. По позиції підрозділу ворог наніс мінометний вогонь. Під час мінометного обстрілу Юрій загинув. В той же час, його тіло не було евакуйовано з причин постійних ворожих обстрілів.
Згодом територія, де була позиція підрозділу, була занята ворогом. З цього часу Юрій вважався безвісти зниклим. 07 лютого мама отримала сповіщення, що її син зник безвісти під час виконання бойових завдань.
Близько дев’яти місяців мама жила з надією, що її син живий, але на початку грудня 2025 року вона отримала страшну звістку: «Ваш СИН… загинув 02.02.2025… під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини». 13 грудня 2025 року Блінов Юрій Леонідович повернувся «на щиті» в селище Кочеток, де він мешкав до мобілізації.
Поховали Юрія Блінова в селищі Кочеток на місцевому кладовищі 13.12.2025.
У Юрія лишилась старенька мати, яка проживає в селищі Кочеток, та сестра.
«А їх везуть – везуть «200»,
Кінця і краю їм нема.
І в кожному куточку України
Могили з прапорами майорять,
А біля них хустини чорні
І посивілі матері
До неба руки підіймають,
Благають, просять Матір Божу
До себе їх Синів прийняти,
А наволоч рашистську в пекло,
Хай горять.
А їх везуть – везуть «200»,
Везуть додому на щитах».
Цей вірш був написаний Світланою Григорівною, мамою Юрія, і присвячений усім загиблим воїнам та мамам, які не дочекалися своїх синів з війни.