Народився 18.10.1988 в селі Шишківка Шевченківського району Харківської області. Навчався в Андріївській загальноосвітній школі Велико-Бурлуцького району Харківської області.
По закінченню в 2006 році школи навчався в Харківському аграрному університеті імені В.В. Докучаєва, на метеорологічному факультеті, але, не закінчив університет, розпочав свою трудову діяльність. У цивільному житті працював різноробочим: експедитором в ТОВ «ТОВ “ЮЛІС-А”», укладальником-пакувальником в ПАТ «Харківський плитковий завод», вантажником у заготівельно-складському цеху та оператором виробничої дільниці в ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА». Улюбленою справою у вільний час у Володимира була риболовля.
У 2019 році він познайомився з дівчиною з міста Чугуїв, закохався і з цього часу місто Чугуїв стало його другою домівкою. У 2020 році народилася донька Єлізавета. У травні 2023 року, уже під час повномасштабної війни, Володимир та Ольга одружилися.
У травні 2023 року він був призваний по мобілізації на службу в Збройні Сили України Чугуївським РТЦК та СП та направлений до 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» на посаду водія-радіотелефоніста 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти (з серпня 2025 року – 425-й окремий штурмовий полк «Скеля»). На початку 2024 року йому було присвоєно військове звання «молодший сержант» та призначено на посаду командира взводу 3-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти.
Згідно з оперативною інформацією Генштабу ЗСУ, в другій декаді серпня 2024 року бої велися у міській забудові біля Торецька в населених пунктах Північне і Залізне, що щільно прилягають до самого Торецька. Окупанти за підтримки бронегруп намагалися прорвати позиції українських військ та просунутися у бік Торецька. Станом на ранок 20.08.2024 противник завдав по позиціях українських підрозділів та населених пунктах, які розташовані навколо Торецька, ракетні та авіаудари, здійснювалося багато обстрілів, включаючи із реактивних систем залпового вогню, для уражень було задіяно багато дронів-камікадзе. У цей же день 425-й окремий штурмовий батальйон виконував бойове завдання на Торецькому напрямку по зачищенню російських позицій, йдучи на штурм на БМП «Бредлі». Саме в цей день двадцять чотири рази ворог намагався просунутися вперед на Торецькому напрямку. Найактивніше ворог діяв біля Торецька, де було завдано п’ять ударів дев’ятьма керованими авіабомбами.
Обставини смерті:
Взвод, яким керував Володимир Кіценко, виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Торецьк. По позиції взводу було нанесено удар керованими авіабомбами. Бійці взводу, в тому числі і командир взводу, зазнали смертельних поранень (множинні ушкодження голови та кінцівок), але евакуювати тіла загиблих не було можливості, а тому командир батальйону вимушений був сповістити Чугуївський РТЦК та СП, що Володимир Кіценко вважається зниклим безвісти. 22.08.2024 дружина отримала сповіщення Чугуївського РТЦК та СП Харківської області № 140 від 04.09.2024 про те, що Володимир Кіценко 20.08.2024 зник безвісти поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Майже 21 місяць дружина та донька вірили, що їх чоловік та батько живий і повернеться додому, але їх надії були обірвані 02.05.2026. У цей день на ім’я дружини надійшло сповіщення № 61, що її чоловік загинув під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини. 20.08.2025 його тіло було передано в місто Чернігів по репатріації тіл і там вже встановили особу загиблого.
Поховали Володимира Кіценка 9 травня 2026 року в селищі Рогань з усіма військовими почестями.
У загиблого воїна залишилися батько, мати, дружина та неповнолітня донька.
Під час військової служби Володимир Кіценко неодноразово заохочувався. Уже через п’ять місяців військової служби Володимир Кіценко Указом Президента України № 578 від 12.09.2023 був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня, а через 10 днів він отримав від Головнокомандувача Збройних сил України почесний нагрудний знак: «Золотий хрест». Командир 425-го штурмового полку в травні 2026 року нагородив Володимира (посмертно) почесною відзнакою полку: «Хрест Героя Скали».
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №578/2023
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
КІЦЕНКА Володимира Івановича — солдата
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
12 вересня 2023 року
