Народився 13.06.1995 в селі Зітьки Зміївського району, Харківська область. У 2010 році закінчив 9 класів Чкаловської загальноосвітньої школи І-III ступенів, а в 2013 році – Шевченківський професійний аграрний ліцей, здобувши професію електрика (електромонтера). Потім строкова служба та служба за контрактом у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана – від стрільця до командира відділення штабних машин, від солдата до старшого сержанта.
Виявивши бажання продовжити військову службу за контрактом, він проходив перепідготовку та підвищення кваліфікацій в навчальному центр імені Василя Вишиваного в м. Золочів Львівської області. Учасник АТО/ООС. По закінченню служби за контрактом працював у компанії «Питна вода Роганська» та проживав в місті Чугуїв з 2018 року.
З перших днів повномасштабної війни, Дмитро Коновалов став одним із тих, хто за покликом серця вступив до лав Збройних Сил України, доєднавшись добровольцем до війська, яке захищало рідну Харківщину. У березні 2022 року через Чугуївський РТЦК та СП приєднався до складу 125-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади ТрО. Службу проходив на посаді командира відділення-начальника радіостанції. Брав участь у визволенні Харківщини. У листопаді 2023 року він був нагороджений командиром бригади пам’ятною медаллю «За визволення Харківської області».
Активне застосування у Збройних Силах України дронів стало поворотним і у військовому житті Дмитра. Після короткого фахового навчання у центрі БпЛА, Дмитро Коновалов у 2025 році був направлений до 109-ї окремої бригади ТрО на посаду командира екіпажу безпілотних літальних комплексів 3-го екіпажу безпілотного літального апарату взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти.
У липні 2026 року бригада виконувала бойові завдання в Донецькій області, зокрема тримаючи оборону на Костянтинівському та Покровському напрямках. Розвідувальна рота, до складу якої входив і екіпаж Дмитра Коновалова, працювала з метою забезпечення командира бригади інформацією про противника в реальному часі: викриття позицій ворожої артилерії, мінометів, командних пунктів, складів БК та замаскованої техніки, цілодобово вела повітряну розвідку.
Обставини смерті:
12.07.2026 екіпаж Дмитра Коновалова виконував бойове завдання в районі населеного пункту Миколайпілля Краматорського району Донецької області. На той час населений пункт перебував під повним контролем Сил оборони України, проте оперативна ситуація залишалася критичною. Попри відносну віддаленість від піхотних боїв, територія Миколайпілля регулярно зазнавала важких артилерійських обстрілів та повітряних ударів з боку російських військ. Ворог активно використовував системи дистанційного мінування. Внаслідок підриву на одній із таких мін Дмитро Коновалов отримав тяжку вибухову травму, вогнепальне та осколкове порання усіх частин тіла. З тяжким пораненням він був доставлений в КП «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» в місто Дніпро. Понад 10 днів лікарі боролися за життя Дмитра, але 24.07.2026 він помер від отриманих ран внаслідок поранення.
У загиблого захисника залишилися мати, цивільна дружина та малолітня донька.
Під час військової служби Дмитро неодноразово заохочувався грамотами, подяками, пам’ятними медалями та відзнаками за сумлінне виконання службових обов’язків. Поховали Дмитра Коновалова 30 липня 2026 року в м. Харків на Меморіальному комплексі військових поховань «Алея Слави» на міському кладовищі №18.
