Денис Белянський народився 5 липня 1979 року в м. Допропілля Донецької області. Закінчивши 9 класів в місті Добропілля, він продовжив навчання в Олександрівському ПТУ №148. Потім – строкова військова служба у Збройних Силах України. У мирному житті Денис працював гірником підземним на шахті «Алмазна» м. Добропілля, а з 2012 року прохідником підземним на ПАТ Шахтоуправління «Покровське».
У 2014 році Денис закінчив Красноармійський індустріальний інститут ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» за напрямком підготовки «Економіка підприємства» та здобув кваліфікацію бакалавра.
2020 рік став у житті Дениса поворотним. Він свідомо зробив важливий життєвий вибір, пов’язавши свій подальший життєвий шлях із військовою справою та підписавши контракт на проходження військової служби. 04.08.2020 через 1-й відділ Покровського РТЦК та СП Донецької області він підписав контракт з командуванням 92-ї окремої механізованої бригади. Службу проходив на посаді командира відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв’язку тилового пункту управління польового вузла зв’язку бригади. Брав участь в ООС і отримав в 2021 році статус учасника бойових дій.
Сучасна російсько-українська війна внесла кардинальні корективи не лише в форми і способи ведення бойових дій, але й у вирішення логістично-евакуаційних завдань під час бойових дій. У 2024 році в українських військових частинах почали офіційно та масово з’являтися спеціалізовані підрозділи логістично-евакуаційних безпілотних систем. 14.02.2025 Денису Белянському, як одному із найбільш підготовлених молодших командирів, було запропоновано очолити відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. З цього часу він виконував одне з найскладніших завдань сучасної війни – керував відділенням, яке забезпечує підвезення боєкомплекту та вивезення поранених із переднього краю.
Сьогоднішні реалії такі, що логістичні та евакуаційні роботизовані платформи є однією із пріоритетних і найбільш небезпечних цілей для ворога. Саме вони займаються евакуацією та постачанням під вогнем, приймаючи дуже часто весь удар безпілотних систем ворога на свій екіпаж.
Обставини смерті:
У липні 2026 року відділення Дениса Белянського виконувало бойове завдання в районі населеного пункту Свобода Запорізької області. На цій ділянці фронту зафіксовано надзвичайно високу щільність використання ворогом FPV-дронів та розвідувальних БпЛА з функцією скидання боєприпасів. Підрозділ, яким керував Денис, постійно перебував під прицілом ворожої повітряної розвідки, а район навколо н.п. Свобода піддавався регулярним артилерійським обстрілам. 27 липня 2026 року при виконанні бойового завдання Денис Белянський загинув.
Під час військової служби Денис неодноразово заохочувався грамотами, подяками за сумлінне виконання службових обов’язків. До 20-річчя творення 92-ї окремої механізованої бригади він був нагороджений пам’ятною медаллю «92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка. 20 років (2000-2020)», а уже під час повномасштабної війни за особисту мужність, високий професіоналізм і самовідданість військовій справі отримав заохочувальну нагороду Міністерства оборони України – Медаль «Хрест пошани».
04 серпня 2026 року Дениса Белянського поховали на Алеї пам’яті у місті Чугуїв.
У захисника залишилися мати, дружина та донька Інна.
