Народився Михайло у селищі Кочеток 20.11.1982, де у 1998 році закінчив Кочетоцьку загальноосвітню школу.
З 1998 по 2001 рік навчався у професійно-технічному училищі №53 м. Чугуїв, де здобув кваліфікацію електрозварювальника ручного зварювання/рихтувальника кузовів. З 2003 року працював на посаді рамника підприємства «Харківводоканал» у селищі Кочеток.
На військову службу був призваний по мобілізації Чугуївським РТЦК та СП у березні 2025 року. Після базової загальновійськової підготовки, яку він проходив в 199-му навчальному центрі десантно-штурмових військ Збройних Сил України, у травні 2025 року був направлений для проходження військової служби до складу 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на посаду стрільця-помічника гранатометника 3-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 7-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону. На той час підрозділи бригади вели важкі оборонні бої проти російських окупантів на східному фронті (зокрема, на Курахівському та Покровському напрямках). Протягом літа 2025 року російські окупаційні війська зуміли прорватися безпосередньо в село. На початок липня Олексіївка перетворилася на зону вкрай запеклих міських та ближніх боїв. Село перебувало під масованими ударами російської артилерії та керованих авіабомб (КАБів). На цей період інфраструктура та житловий сектор Олексіївки були практично повністю стерті з лиця землі.
Обставини смерті:
06 липня 2025 року в районі села Олексіївка (Великоновосілківська селищна громада, Волноваський район) фіксувалася надзвичайно важка оперативна обстановка через стрімке загострення ситуації на стику Покровського та Курахівського/Времівського напрямків фронту. Через вороже просування в районі Олексіївки під серйозний удар та ризик тактичного оточення потрапили українські підрозділи, які утримували позиції на схід від села, в тому числі і підрозділ, де перебував Михайло Ігнатьєв. Десь о 12.20 з декількома військовослужбовцями, включаючи і Михайла Ігнатьєва, було втрачено зв’язок. У подальшому, через надзвичайно складну тактичну обстановку та щільні обстріли, евакуація з тих позицій була неможливою, і частина бійців вважалася зниклими безвісти. Таким чином, Михайло Ігнатьєв не повернувся до підрозділу внаслідок бойових ушкоджень.
З 06 липня 2025 року Михайло вважався зниклим безвісти в результаті артобстрілу з боку противника н.п. Олексіївка Волоноваського району Донецької області. 10.07.2025 рідним Михайла надійшло Сповіщення за №310, що солдат Ігнатьєв Михайло Вікторович вважається зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни.
22.09.2025 в морг ДСУ «Львівське ОБ СМЕ», в результаті проведення заходів відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), було доставлено тіло Михайла. Після тривалої судової молекулярно-генетичної експертизи, 17.06.2026 було офіціально підтверджено, що Михайло Ігнатьєв загинув, і в липні 2026 року його тіло було направлено в Чугуївський морг.
Чин поховання Захисника відбувся на Кочетоцькому кладовищі 30.07.2026.
У захисника залишилися батько, мати та сестра.
Рідні та друзі згадують Михайла як дуже чуйну, доброзичливу людину. Він завжди був душею компанії.
