Ось і підходить до свого завершення черговий рік в історії Чугуївської громади, четвертий рік великої кровопролитної війни, яку веде наша країна за своє існування і за майбутнє своїх громадян. Тож пригадаймо його основні події – приємні, важливі та трагічні, яких, на жаль, теж вистачало.
Весь цей рік, як і три попередні, Чугуївська громада знаходилася під постійними обстрілами з боку агресора. Ворог як завжди обирав своїми мішенями суто цивільні об’єкти – школу, дитячій садок, промислові підприємства і, звичайно ж, житлові будинки. Завдяки оперативній та злагодженій роботі міської влади, комунальних служб та благодійників наслідки ворожих «прильотів» по можливості ліквідувалися, а постраждалим надавалася необхідна допомога – медична, психологічна та матеріальна.
Але були, на превеликий жаль, в цьому році і непоправні втрати. Внаслідок ворожого обстрілу загинула наша землячка, медична сестра Центральної лікарні і просто молода мама Надя Карбазіна. На щиті повертались і наші Герої-захисники. Алею Пам’яті, встановлену на їх честь в сквері Захисників Вітчизни, цього року було суттєво подовжено. І, на жаль, схоже, не в останнє…
Проте, пам’ятаючи завдяки кому вона продовжує жити, Чугуївська громада розвивалася, відбудовувалася, зміцнювалась.
Величезну увагу міська влада приділяла створенню безпечних середовищ: багато з них вже стали осередками громадського та культурного життя громади, а деякі ще знаходяться на стадії розбудови.
Величезну допомогу протягом усього повномасштабного вторгнення нашій громаді надають закордонні та вітчизняні партнери. Тож встановленню побратимських зв’язків з ними міська влада надавала першочергову увагу. І небезрезультатно. Протягом року містами побратимами Чугуївської громади стали швецький Дандерюд, німецький Нордхорн та нідерландський Куворден. А в рамках всеукраїнської програми «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» ми отримали надійних друзів з шести українських громад, які знаходяться подалі від лінії фронту, ніж ми, але всіляко нам допомагають.
Як завжди, величезна увага в громаді приділялась укріпленню матеріально-технічної бази комунальних підприємств, навантаження на які під час війни зросло в рази. Особливий акцент робився на збереженні сталого енергопостачання: комунальні підприємства були значно підсилені генераторами різної потужності, когенераційними установками тощо. Майже всі підприємства отримали спеціалізований транспорт – трактори, аварійки, екскаватори і навіть кран. Не залишилась без подарунків і чугуївська освіта, яка отримала від обласної військової адміністрації аж два шкільних автобуси.
Протягом усього року пильну увагу міська влада приділяла розвитку закладів охорони здоров’я. Попри черговий обстріл, внаслідок якого постраждала Центральна лікарня, установа продовжувала стабільно функціонувати. Більш того, у відділеннях проводились сучасні ремонти, а самі вони поповнювалися дороговартісним обладнанням. Розвивалася в громаді і первинна медицина, для якої також створювалися усі необхідні умови.
Одним словом – Чугуївська громада, попри усі збитки та негаразди, викликані війною, продовжувала жити повноцінним життям. Наші діти мали змогу спілкуватися та розвиватися в безпечних просторах, молодь заявляла про себе на обласному та всеукраїнському рівнях, педагоги підтверджували високий рівень чугуївської освіти, комунальники героїчно забезпечували комфорт в оселях земляків, а лікарі рятували життя.
Цей рік усі ми прожили гідно: допомагали нашим захисникам, підтримували одне одного і вірили в те, що війна закінчиться, і ми відбудуємо нашу чудову малу батьківщину кращою, ніж вона була.
Нехай в майбутньому році ця наша спільна мрія нарешті збудеться!