Селище Кочеток розташоване на правому березі річки Сіверський Донець на двох кручах, між якими ледве видніється маленька річка Тетлега. На в’їзді до Кочетка вас зустрічає скульптура красеня-півня, зробленого ірозписаного народними умільцями з родини Гіглавих. Як і кожне місто чи село в Україні, Кочеток має декілька легенд щодо своєї назви, тому цей знак вже вказує на одну з них. Коли дивитися з Чугуєва, з Рєпінської гори, на наші місця, то здається, що верхівки лісу, розрізаного глибоким яром, нагадують голову і хвіст півня – «кочета»».
Багаторічні дубові та мішані ліси з усіх сторін обступили селище, роблячи його привабливим для мандрівників, мисливців та грибників.
Якщо ви приїдете в Кочеток, ви обов’язково закохаєтесь у нього з першого погляду, як багато людей, які приїхали з інших країв і вже не захотіли покидати це комфортне для проживання місце.
Колись земля була багата
І не замулені ставки,
Дуби не менше в три обхвата,
Соми в Дінці, в лісі вовки.
На слободи ці нападала
Ханабатийская орда,
Людей у рабство забирала
І спопеляла все до тла.
Козацьку волю скуштували
Тут і татарські вояки.
В річках, озерах, по яругах
І досі тліють їх кістки.
І за урочище, за балку,
За вулицю і за лісок
Точилися бої смертельні
Й за наш чарівний Кочеток.
Стерпіли і радянські пута,
Голодомор перенесли,
Фашистську непомірну скруту –
Що Бог послав, усе знесли.
Те, що було, все проминуло,
Нетлінна мова лиш землі,
Де працювали, захищались
Наші прапрадіди, діди.
Датою заснування села Кочеток офіційно визнано 19 вересня 1641 року. Але історія селища сягає глибокої давнини. Про це свідчать археологічні дослідження і знахідки на місці його розташування. Більш детально можна про це дізнатися з історичних джерел, а також з книги «Кочеток у минулому і сучасному» вчительки української мови та літератури Кочетоцької середньої школи Стрєляної Антоніни Михайлівни, яка багато років свого життя присвятила вивченню історії та традицій Кочетка, займалася пошуком людей, які зробили вагомий внесок у розвиток селища.
До початку повномасштабного вторгнення росії на територію України на території селища працювали 6 промислових підприємств. На даний час деякі приватні підприємства або припинили свою роботу, або працюють не на повну потужність.
Найбільше підприємство – Виробниче управління водопровідного господарства «Донець», яке забезпечує питною водою м. Харків, Чугуївську і Роганську громади. І сьогодні, попри ракетні обстріли з боку країни- агресорки, підприємство працює так, щоб люди не відчували збоїв з водопостачанням. З пошаною згадуємо Ніколаєнка Михайла Васильовича, директора «Донця», який зробив вагомий внесок у розвиток підприємства.
Філія «Чугуєво-Бабчанський лісгосп» ДП «Ліси України» забезпечує відродження і охорону наших лісів. У цей важкий час веде заготівлю деревини, забезпечуючи потреби населення громади дровами для опалення.
Про здоров’я місцевих жителів турбуються 2 сімейні лікарі, які надають якісні медичні послуги. У цьому році у приміщенні колишньої амбулаторії завершено реконструкцію і додатково відкрито кабінет гінеколога та операційну.
У приміщенні старостату працює адміністратор ЦНАПу, що дає можливість отримати пакет соціальних послуг у населеному пункті.
За 2 останні роки у селищі відкрились 4 ФОПи, які забезпечують потреби населення продуктовими та промисловими товарами. У період гострої фази війни підприємці в комунікації з представникам місцевого самоврядування налагодили доставку продуктів, товарів першої необхідності, зробили тимчасову дорогу для проїзду в селище.
Відділення Укрпошти, Нової пошта, поштомати забезпечують населення послугами з доставки товарів.
Запрацювала дитяча бібліотека. Відкрито дитячий майданчик. Облаштовано торговий павільйон.
І це ще не повний перелік послуг, які можна отримати в нашому Кочетку.
Наше селище є справжнім осередком освіти, адже тут працюють Чугуєво-Бабчанський лісовий фаховий коледж, комунальні заклади «Кочетоцька гімназія» та Кочетоцька санаторна школа, Кочетоцький заклад дошкільної освіти.
Чугуєво-Бабчанський лісовий коледж готує спеціалістів лісової галузі для всієї України.
До 8 березня 2022 року заклад очолював Хворостяний Роман Федорович, який добровольцем пішов на фронт. Разом з чоловіком пішла захищати країну від російських окупантів і дружина Романа – Любов. Загинув Роман Федорович 13.12.2022 року під час штурмових дій ворога в районі с. Площанка Красноречінського району Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), почесною відзнакою і нагрудним знаком «Лісівнику України – за мужність і героїзм» (посмертно).
Разом з Романом Федоровичем воював випускник коледжу Поліцинський Сергій, який героїчно загинув у грудні 2022 року.
В бою за нашу свободу загинув випускник Кочетоцької загальноосвітньої школи Бакланов Іван.
Пам’ятаймо про всіх, хто віддав своє життя за рідне селище, за Україну. Більшість учителів і працівників Кочетоцької гімназії не покидали територію селища з 24 лютого 2022 року. Усі злагоджено працюють, навчають дітей дистанційно, усувають наслідки ворожих обстрілів, допомагають ЗСУ. Завдяки турботі та підтримці місцевої влади, Міністерства освіти і науки України, міжнародних організацій кожен учень і вчитель гімназії забезпечені персональними ноутбуками для організації освітнього процесу.
У Кочетоцькій санаторній школі навчаються діти з усієї області. Заклад має свою історію, традиції і досягнення. У школі працює дуже творчий і потужний колектив.
Наш дитячий садочок – це місце, де створені всі умови для виховання і розвитку дітей, на жаль, і він сьогодні працює дистанційно.
Треба відзначити, що всі заклади освіти, які знаходяться на території селища незалежно від підпорядкування, беруть участь в житті селища і громади. У гуртожитку коледжу тимчасово безкоштовно проживають внутрішнього переміщені особи з окупованих територій. За кошти громади і міжнародних організацій їм надається гуманітарна допомога.
Туристсько-краєзнавчі можливості Кочетка справді широкі і нам є про що розповісти і показати.
Перший водолікувальний курорт на Харківщині було відкрито в Кочетку у 1840 році, а в 1846 році тут запрацював гідропатичний заклад. На жаль, ці історичні пам’ятки були зруйновані.
Гордістю й окрасою селища є біло-голуба красуня-церква ікони Володимирської Богоматері, яка була відреставрована силами працівників Кочетоцької водопровідної станції за підтримки обласної і місцевої влади. Очолив групу з відновлення храму великий ентузіаст, людина з тонким художнім смаком Комаров Сергій Лук’янович. Церкву освятили у 1987 році. Сьогодні вона діюча, надає прихисток вірянам.
До війни наше селище було включено до туристських маршрутів по Харківській області. Церква і унікальний музей води ВУВГ «Донець» були відкриті для відвідування туристами.
До нашого часу у селищі часу збереглися унікальні природні джерела. Біля пошти росте дуб, якому більше 300 років. На території коледжу знаходиться дендропарк з рідкісними видами дерев.
Також ви можете пройтися стежинами нашого лісу і набратися життєдайної сили від дерев.
Серце Кочетка – це його люди, чесні, працьовиті і творчі.
Це майстри художньої справи: талановиті художники, скульптори, реставратори Гіглавий Петро, Гіглавий Артем, Гіглавий Семен; художник Федорченко Геннадій.
Майстрині вишивки: Приймак Галина Олексіївна, Путівська Інна Миколаївна, Лисяк Ірина Василівна.
Майстрині в’язання: Колісниченко Надія Семенівна, Позднякова Людмила Іванівна.
У Кочетку жодне свято не проходить без пісень. Багато років славився своєю творчістю народний хор «Донець» водопровідної станції під керівництвом Теремця Віктора Дмитровича.
А сьогодні ви можете побачити і почути чудові виступи вокально-танцювального ансамблю «Калинонька» під керівництвом Шульги Олександри Іванівни.
Майстрині кулінарної справи: Грошева Марина, Волкова Наталія.
Не можна перелічити всі таланти наших односельчан, які мріють жити у мирі і передати свій досвід своїм дітям і онукам.
Запрошуємо всіх до нашого чарівного Кочетка насолодитися його краєвидами.
Бажаємо всім тихих днів і ночей! Перемоги і миру нам і нашій Україні!