Народився 14 листопада 2001 року в місті Харків. З 2008 р. по 2017 рік навчався у Харківській ЗОШ № 70. У шкільні роки ходив на самбо та займався займався паркуром. З 2017 по 2021 роки рік він проходив навчання у Харківському компьютерно-технологічному фаховому коледжі НТУ «ХПІ» за спеціальністю «Обслуговування програмних систем та комплексів». Під час навчання Ілля запам’ятався одногрупникам як весела, відповідальна та добра людина, а також відрізнявся своєю креативністю та людяністю. Брав активну участь не тільки у навчальному процесі, але і у спортивному житті коледжу. Ілля захопився волейболом. З 2021 по 2023 рік Ілля навчався Харківському національному університеті радіоелектроніки на факультеті інформаційних радіотехнологій і технічного захисту інформації за спеціальністю інформаційні технології.
На початку повномасштабного вторгнення Ілля переїхав до міста Полтава, де закінчивши курси, долучився до лав місцевої територіальної оборони. Він патрулював вночі місто та виїжджав у область як понятий при викритті і арешті колаборантів. Наприкінці травня 2022 року повернувся у місто Харків, де почав допомагати у будівництві фортифікаційних споруд на дорогах міста та у розбиранні завалів пошкоджених ворожими ударами житлових будинків. Він, досконало володіючи англійською мовою, на волонтерських засадах виїжджав перекладачем з представниками іноземних гуманітарних місій до деокупованих територій та прифронтових зон.
На волонтерських засадах робив сувеніри з патронних гільз, збирав підписані воїнами ЗСУ прапори бойових частин та переправляв кошти від їх продажу на потреби Збройних Сил України. Допомагав
своїм друзям, що вже воювали, купувати форму та різну амуніцію. Влітку 2023 року він був перекладачем у Покровську на курсах медичної допомоги під час бойових дій. Орієнтуючись на власні погляди, патріотичні почуття та міркування взяв академічну відпустку в університеті та підписав наприкінці серпня 2023 року контракт зі Збройними Силами України. Ілля казав своїм рідним: «Я не хочу, щоб повторилася нова Буча». І це було однією з його мотивацій піти добровольцем воювати. Він потрапив до складу 77-ї Наддніпрянської аеромобільної бригади.
Вибрав позивний «Турнікет», оскільки добре вмів його накладати. В навчльній частині аеромобільних військ він закінчив медичні курси. У жовтні – листопаді 2023 року брав участь у героїчній обороні м. Часів Яр Донецької області на посаді бойового медика. Евакуював поранених, надавав їм першу медичну допомогу. Наприкінці листопада перевівся аеророзвідником до взводу розвідки 3-го аеромобільного батальйону 77-ї окремої аеромобільної бригади (в\ч А 4355 – навідником розвідувального відділення). У грудні знаходився разом з бригадою, після важких боїв на Донеччині, на відпочинку та переформуванні у Житомирі. З середини лютого по кінець березня 2024 року навчався на курсах аеророзвідки у Житомирі. У січні та лютому 2024 р. Ілля знаходився з бригадою на навчанні у Німеччині.
Обставини загибелі:
Будучи повністю відданим своїй справі та військовій присязі, Ілля Ревенко загинув 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. Це відбулося на бойовій позиції внаслідок удару ворожого FPV-дрона біля селища Новоселівське Сватівського району Луганської області.
У загиблого воїна залишилися батько та мама. За три години до загибелі Ілля зробив пропозицію одружитися своїй дівчині. На жаль, не встиг цього зробити, але назавжди залишилися слова, які він посвятив цьому недовгому, але щирому коханню:
«Ти з’явилась переді мною узимку,
як той сплячий підсніжник у лісі
Я дізнався з тобою про велич
Українського Диво – Полісся.
І ніколи цього не забуду,
як зустрілись у дивному місті
Чи то доля звела нас обох,
Чи то магія Диво – Полісся».
Поховали Іллю з усіма військовими почестями на малій Батьківщині його батьків в селі Кам’яна Яруга Чугуївської міської територіальної громади.
Його портрет розміщений на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у місті Київ.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №352/2024
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
РЕВЕНКА Іллю В’ячеславовича (посмертно) — старшого солдата
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
17 червня 2024 року
