Народився 21.09.1966 в місті Чугуїв в сім’ї робітників. У 1983 році закінчив Чугуївську загальноосвітню школу №5 та вступив до Технічного училища зв’язку №2 в місті Харків. Закінчив навчання з відзнакою та отримав спеціальність «Монтажник зв’язку, антенник», потім у 1984 році вступив до Сімферопольського вищого військово-політичного училища, яке закінчив у 1988 році та отримав диплом за спеціальністю та кваліфікацією – вчитель історії. По закінченню училища проходив службу в Збройних Силах. В кінці 1990 року звільнився в запас за скороченням штатів.
Після звільнення у запас певний час працював учителем історії в Клугино-Башкирівській загальноосвітній школі, а потім до 2000 року працював головним інженером в КЖРЕП міста Чугуїв, а потім понад 20 років працював у ЧП «Лілія».
Зі шкільних років Олег був активним спортсменом, з 10-го класу займався футболом. Навіть у зрілому віці Олег постійно брав участь в змаганнях ветеранів футболу. У 1983 році він закінчив Чугуївську дитячу спортивну школу і отримав звання громадського інструктора і судді з баскетболу та футболу.
У березні 2021 року за власним бажанням був призваний Чугуївським РТЦК та СП до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 92-ї окремої механізованої бригади на посаді заступника командира роти морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону.
У лютому 2022 року разом зі своїми побратимами зустрів ворога і з перших днів активно брав участь у заходах по забезпеченню оборони України. Отримав медаль та статус учасника бойових дій. Безпосередньо під час повномасштабної війни службу проходив у складі 92-ї окремої штурмової бригади на посаді заступника командира ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння з морально-психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону та офіцера групи психологічного супроводу та відновлення.
Обставини загибелі:
15.10.2024 при виконанні службових обов’язків на військовому полігоні в селищі Клугино-Башкирівка щодо психологічного супроводу мобілізованих до бригади військовослужбовців, Олег Петрович отримав вогнепальне поранення голови. Від отриманих травм, які були несумісні з життям, помер в Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону 19.10.2024.
Поховали Олега Петровича на кладовищі №3 в Осинівці в місті Чугуїв 21.10.2024.
У Олега Петровича залишилися мати, дружина, син, донька та троє онуків.