Народився 31 серпня 1976 року у сім’ї військовослужбовця в Німеччині. Після Німеччини близько 20 років разом з батьками проживав в місті Чугуїв. В 1993 році закінчив Клугино-Башкирівську середню школу. В цьому ж році вступив до Харківського вищого авіаційного училища. Вперше став на крило над містом Чугуїв. Після закінчення навчання проходив службу в 203-й навчальній авіаційній бригаді, а з часом проходив службу у складі 40-ї бригади тактичної авіації. Остання посада – командир ескадрильї бригади тактичної авіації Повітряних сил. Він є одним із бойових пілотів, навколо яких на початку повномасштабного вторгнення народився міф про «Привида Києва».
24 лютого 2022 року здійснив перший виліт для оборони неба над Києвом. Згодом працював на південному та східному напрямках, також боронив центр України. Здійснив понад 80 бойових вильотів та вразив десятки цілей російських окупантів. Загалом провів у небі близько 300 годин. Льотчику належить історичний здобуток для української авіації – збиття російського штурмовика біля Києва. На його рахунку десятки вражених повітряних цілей. Зокрема, унікальний бій з російським бомбардувальником, де ворога було знищено без застосування озброєння. Це історичний здобуток для всієї української авіації.
Одним із перших розпочав публічну кампанію в медіа щодо надання Україні сучасних літаків F-16 та модернізації української бойової авіації в цілому.
Сімейний стан:
Мати: Коренчук Марія Романівна – проживає за межами міста Чугуїв;
Сестра: Жихарєва Оксана Іванівна – проживає в місті Чугуїв;
Брат: Коренчук Сергій Іванович – проживає за межами міста Чугуїв;
Дружина: Коренчук Олена Анатоліївна – проживає в місті Київ;
У нього залишилося троє дітей, які проживають за межами міста Чугуїв.
Обставини загибелі:
Загинув 27 квітня 2024 року. Під час виконання бойового завдання із прикриття державного повітряного простору він здійснив свій останній політ і залишився в небі назавжди…
18 червня 2024 року в Михайлівському Золотоверхому соборі та Майдані Незалежності відбулося прощання з Валентином Коренчуком. Похований на Алеї героїв на Лук’янівському військовому кладовищі.
Валентин Іванович Коренчук – Кавалер ордена «За мужність» III ступеня ( 2022) та II ступеня (2024, посмертно). Герой України (2026, посмертно).
Званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, Він нагороджений Указом Президента України № 475/2026 від 03.06.2026 (посмертно).
Орденом «За мужність» II ступеня – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, Він нагороджений згідно з Указом Президента України № 624/2024 від 09.09.2024 (посмертно).
Орденом «За мужність» III ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Він нагороджений Указом Президента України №292/2022 від 02.05.2022
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №475/2026
Про присвоєння В. Коренчуку звання Герой України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» КОРЕНЧУКУ Валентину Івановичу – полковнику (посмертно).
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
3 червня 2026 року
