Народився 11 грудня 1973 року в місті Чугуїв. Навчався в Чугуївській загальноосвітній школі №5. Середню освіту Олексій отримав лише в 1995 році заочно, оскільки до армії вимушений був працювати, щоб допомагати родині. З самого дитинства полюбляв музику. Дуже гарно грав на гітарі і співав. Власноруч зробив декілька гітар, адже робив поробки й вирізав по дереву. Обожнював рибалку. З 2019 року Олексій з сім’єю жив в селищі Кочеток.
Протягом 1992-1994 років проходив строкову службу. Після армії проходив службу в полку охорони Комплексу водопідготовки «Донець». В кінці 90-х років служив в органах внутрішніх справ УМВС України в Харківській області. Протягом дев’яти років проходив службу за контрактом в 203-й навчальній авіаційній бригаді (в/ч А 4104) на посаді старшого стрільця. У 2004 році закінчив навчальний авіаційний центр за спеціальністю стрілець, а в 2008 році навчався за програмою підготовки пожежних військових пожежних підрозділів. По закінченню контракту, з 2010 року, протягом дев’яти років проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
У 2020 році Олексій знову підписав контракт зі Збройними Силами України і був направлений на службу в 355-й навчальний механізований полк на посаду старшого солдата. Брав участь в АТО/ООС в Донецькій та Луганській областях. 27 березня 2024 року був переведений до механізованого батальйону 116 окремої механізованої бригади (в\ч А 4722).
«Олексій постійно прагнув удосконалюватися у військовій справі, підтримував моральний дух у підрозділі та мужньо долав усі труднощі. Олексій до останнього подиху залишався вірним сином України, відважно протистоячи загарбнику, що намагається знищити наш народ» – так характеризують Олексія його побратими.
У Олексія залишилася дружина та донька.
«Олексій завжди був дуже позитивним, добрим, дбайливим і люблячим чоловіком, дуже любив життя, свою родину, друзів. Він був людиною-святом, завжди усміхнений і радісний, вірив тільки в краще, що попереду тільки мирне і щасливе життя. У нього було багато мрій і бажань, але не встиг,» – Тетяна Ільякова.
За час служби Олексій неодноразово заохочувався за старанність, сумлінне виконання своїх службових обов’язків, зразкову військову дисципліну і високий професіоналізм, проявлені під час виконання завдань за призначенням.
Обставини загибелі:
У березні 2025 року підрозділ, в якому Олексій Ільяков разом зі своїми побратимами боронив незалежність та суверенітет України, виконував бойове завдання на Куп’янському напрямку поблизу населеного пункту Голубівка. 17 березня 2025 року близько 15:00 ворог наніс авіаційний удар керованими авіабомбами по опорному пункту підрозділу. Внаслідок ворожого обстрілу та попадання КАБа в бліндаж Олексій отримав поранення, несумісні з життям.
Поховали Олексія 20.03.2025 в селищі Кочеток на місцевому кладовищі.
Олексій Ільяков посмертно був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №394/2025
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку постановляю:
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
ІЛЬЯКОВА Олексія Анатолійовича (посмертно) — старшого солдата
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
09 червня 2025 року
Державну нагороду дружині полеглого воїна Тетяні Ільяковій передали заступник начальника Чугуївської міської військової адміністрації Ігор Шепелєв та заступник начальника Чугуївського РТЦК та СП Володимир Федотов.