Жорстока війна забрала життя ще одного відважного сина Чугуївської громади, який до останнього подиху боронив рідну землю від російських окупантів.
11 червня 2026 року в лікарні внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту, перестало битися серце нашого земляка, головного сержанта 1-го батальйону зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ Юрія Вікторовича Павловського. Його серце зупинилося через рани, завдані підступним ударом ворожого FPV-дрона.
Юрій Павловський був військовим за покликанням. Він мешкав у Чугуєві та пов’язав своє життя із захистом Батьківщини ще у 2006 році, розпочавши службу у місцевій військовій частині. За роки служби він заслужив беззаперечний авторитет серед побратимів та командування, став досвідченим командиром та наставником для багатьох воїнів.
Юрій обороняв країну на найважчих та найнебезпечніших ділянках фронту під час проведення АТО/ООС та до останнього виборював свободу для України під час повномасштабного вторгнення. Побратими знали його під промовистим та гордим позивним «Харків» — як людину залізної волі, щирого патріота, вірного друга та надзвичайно мужнього воїна, який ніколи не ховався за спинами інших.
Поховали Юрія у рідному Чугуєві на Алеї пам’яті 14 червня 2026 року.
Чугуївська міська військова адміністрація та вся громада висловлюють глибокі й щирі співчуття родині, близьким, друзям та бойовим побратимам Юрія Вікторовича. Жодні слова не зможуть загоїти рану від цієї втрати та втамувати біль у серцях тих, хто його любив і поважав.
Схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом нашого Героя. Його внесок у майбутню Перемогу та свободу України назавжди вписаний в історію нашого краю.
Світла та вічна пам’ять Юрію Павловському…