БРЯКОВ Олег Вікторович (позивний – КАВКАЗ)

БРЯКОВ Олег Вікторович народився 15 червня 1970 року у місті Шадринськ Курганської області РФ.

Навчався в Шадринській середній школі. У 1988 році був призваний на військову службу. Службу проходив в 1-й гвардійській механізованій Венській Червонопрапорній ордену Суворова бригаді на посаді навідника бойової машини піхоти.

На початку 90-років Олег разом з дідусем, матір’ю та вітчимом переїхав до України і оселився в місті Чугуїв в мікрорайоні Авіатор, працював в Українській будівельній компанії слюсарем, а потім електрогазозварювальником. У 1992 році він вступив до Школи молодших авіаційних спеціалістів (в/ч 30028) в місті Чугуїв. По закінченню отримав звання прапорщика та спеціальність механіка з обслуговування реактивних моторів літаків і продовжив службу до 1998 року.

Звільнившись з військової служби, він вирішив виїхати на заробітки за кордон. За кордоном (в Росії) він працював понад 15 років на підприємствах, пов’язаних з видобуванням нафти. У 2019 році, коли був закритий кордон у зв’язку з коронавірусом, він прийняв рішення більше не їздити за кордон. Після повернення з-за кордону оселився в селі Сидоренкове Валківського району Харківської області, де проживав із сім’єю та працював водієм на місцевому молокозаводі.

Проте з початком повномасштабного вторгнення Олег, не вагаючись, прийняв рішення стати на захист нашої країни.

Уже 26 лютого 2022 року Богодухівським РТЦК та СП Харківської області він був зарахований до лав Збройних Сил України. У складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади на посаді головного сержанта взводу брав участь у звільненні від ворога населених пунктів Херсонщини. Потім воював у найгарячіших точках на Донеччині: Бахмут, Андріївка, Кліщіївка. Наступною була Рівненщина і виконання бойового завдання з охорони державного кордону України. Потім знову був Бахмут, частину якого вже контролював противник. Саме тут під час інтенсивних вуличних боїв отримав поранення.

Після лікування Олег мав право звільнитися зі служби, але як справжній герой після лікування і проходження курсу реабілітації повернувся до війська. Наступними віхами його фронтової географії стали Харківщина, Донеччина, знову Харківщина і один з найгарячіших її напрямків – Куп’янський, запеклі бої в районі Синьківки.

Сімейний стан:

Батьки проживають за межами України. Дружина: Брякова Надія Володимирівна, проживає в селі Сидоренкове Валківського району. Донька: Брякова Маргарита 2014 року народження, проживає разом з мамою в селі Сидорненкове; донька Прибережна Анна 2003 року народження проживає в місті Харків; син Бряков Геннадій 1993 року народження та донька Брякова Галина 1997 року народження від попередніх шлюбів проживають за межами міста Чугуїв.

Обставини смерті:

Останнім часом він у складі підрозділу виконував бойове завдання на Донеччині на Лиманському напрямку на посаді водія-санітара медичного пункту 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. 01 жовтня 2024 року поблизу села Торське Лиманської міської територіальної громади Краматорського району під час бою підрозділ зазнав втрат, декілька побратимів отримали поранення. Олег Бряков у складі евакогрупи намагався допомогти побратимам та потрапив під обстріл ворожого FPV-дрона. Олег отримав травми, не сумісні з життям.