Народився Павло 05.07.1996 в селі Козіївка Краснокутського, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. У 2011 році закінчив 9 класів Козіївської середньої школи, а потім навчався в аграрному ліцеї міста Краснокутська. Там він здобув фах водія-тракториста. З дитинства захоплювався всесвітньою історією, минулим України, традиціями рідного краю. Брав активну участь у шкільних олімпіадах і завжди був у числі переможців. Цікавився нумізматикою. Всі у родині були переконані, що це захоплення згодом переросте у бажання стати якщо не професійним істориком, то, принаймні, вчителем. Та після закінчення школи Павло обрав навчання у технічному ліцеї, однак захоплення історією не полишало його.
Згодом хлопець захопився військовою справою. «Анексія Криму та події на Донбасі надзвичайно вплинули на сина, – ділиться спогадами мама Павла. – Він намагався піти добровольцем у зону проведення АТО. У військкоматі відмовили. І лише після закінчення ліцею, не чекаючи на повістку, він таки добивається свого: його скеровують у 169-й Центр в Десну. А далі – служба в 36 окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського й оборона Маріуполя».
На початку 2017 року Павло уклав контракт на проходження військової служби у складі 92-ї окремої механізованої бригади. Таким чином, протягом 1,5 року проходив військову службу за контрактом у складі 2-ї танкової роти танкового батальйону бригади та проживав у військовому містечку Башкирівка та місті Чугуїв. Командування бригади високо оцінило військові здібності Павла і запропонувало йому стати кадровим офіцером.
З серпня 2018 року Павло навчався у Львівській національній академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. 05.03.2022 достроковий випуск з академії, а звання лейтенанта отримав при обороні м. Києва.
Після закінчення навчання був направлений до складу тільки-но сформованої 4-ї окремої танкової бригади на посаду командира взводу. З квітня 2022 року особовий склад бригади, в тому числі і взвод лейтенанта Павла Бобрицького, тримав оборону на найскладніших напрямках поблизу Соледару, Бахмуту, Авдіївки, а згодом брав участь у звільнені Харківщини.
Залишилися у Павла мама, вітчим та брат. 20.02.2022 освідчився своїй нареченій, планував весілля.
«Павло пишався своїм взводом, казав, що у будь-якій, навіть найскладнішій, ситуації бою він упевнений у кожному бійцеві. Такий колектив – запорука нашої Перемоги! А не так давно Павло поділився зі мною своїми планами на майбутнє: «Мамо, ось розіб’ємо рашистську наволоч, вступлю до магістратури. А потім здобуду ще одну вищу освіту! Історія, мамо, це так цікаво! Мій син був добрим, чуйним, справжнім товаришем і вірним другом. Мав так багато мрій і планів на майбутнє, любив життя і рідних», – розповіла мама Наталя.
Обставини загибелі:
05.06.2022 взвод лейтенанта Павла Бобрицького у складі танкової роти з 7.00 години ранку виконував бойове завдання поблизу села Гусарівка Ізюмського району Харківської області. Ворог не міг змиритися, що втрачає ініціативу у війні, а тому він, інтенсивно обстрілюючи з артилерії українські підрозділи, намагався скувати дії Сил оборони України. Танкісти отримали завдання разом з піхотою перешкодити подальшому наступу ворога в районі села Гусарівка. Павло Бобрицький, юний лейтенант, коли побачив що танк командира роти горить, взяв командування боєм на себе і виграв дуже важкий бій, всі екіпажі залишилися живими. Крім Павла. Завдяки мужності та професіоналізму командира взводу було знищено значну кількість окупантів, а Павло, взявши на себе командування під час бою, врятував піхоту і техніку українських підрозділів, які вели бойові дії в районі села Гусарівка. Вороже просування було призупинено. О 13 год 15 хв. під час обстрілу українських позицій в танк лейтенанта Павла Бобрицького попала протитанкова ракета. Він отримав поранення в груди і загинув на місці, разом з ним загинув навідник танка, а його побратими, в тому числі і механік -водій його танка, який залишився живим, продовжували нищити ворога. Рівно місяць не дожив офіцер до свого 26-річчя. А це витяг із повідомлення на сайті Президента України під час вручення родині Павла його високої нагороди.
Поховали Павла Бобрицького у рідному селі Козіївка Богодухівського району Харківської області 11.06.2022. Ім’я молодого офіцера, який так любив життя, свою Батьківщину, який пишався нею і знав її історію, тепер вписано у літопис славних Звитяг вірних синів України!
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Павло Бобрицький 12.07.2022 Указом Президента України №493/2025 нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». 21 лютого 2025 року Указом Президента України йому присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». 01.11.2025 Президент України Володимир Зеленський відзначив найвищими державними нагородами українських воїнів і передав ордени «Золота Зірка» рідним загиблих Героїв. Серед них були мама та молодший брат Павла.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №96/2025
Про присвоєння П. Бобрицькому звання Герой України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» БОБРИЦЬКОМУ Павлу Сергійовичу – лейтенанту (посмертно).
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
21 лютого 2025 року
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
№493/2022
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю:
Нагородити медаллю «Захиснику Вітчизни»
БОБРИЦЬКОГО Павла Сергійовича (посмертно) – лейтенанта
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
12 липня 2022 року
https://krkut.gov.ua/selrada/mem-geroiv/bobr – посилання на відеоролик, присвячений пам’яті Павла Бобрицького
https://www.facebook.com/valeria.solovej.547702/videos/460429703665021?idorvanity=1046224872810264 – посилання на відеоролик, присвячений пам’яті Павла Бобрицького.
8 серпня 2025 року Рішенням Краснокутської селищної ради №7459-VIII присвоєно звання «Почесний громадянин Краснокутської селищної територіальної громади» (посмертно). Високу нагороду територіальної громади отримали батьки загиблого Героя України.
