Народився Олексій 27 серпня 1975 року в селі Дернове Тростянецького району Сумської області у сім’ї військовослужбовця. У 1977 році разом з батьками переїхав спочатку в селище Малинівка Чугуївського району, а згодом в місто Чугуїв.
Проживаючи у військовому містечку Башкирівка, він відвідував дитячий садочок, який діяв при військовій частині. Тут же в місті Чугуїв Олексій пішов в перший клас Чугуївської загальноосвітньої школи №1. Згодом батьки переїхали до нового місця служби, і в 1992 році Олексій закінчив середню школу у місті Запоріжжя.
По закінченню школи він вступив до Запорізького машинобудівельного інституту. По закінченню отримав спеціальність – радіоприборобудівництво і працював інженером, а згодом начальником бюро Акціонерного товариства «Мотор Січ».
Його трудова діяльність була пов’язана з Товариством Сприяння обороні України (ТСОУ). Він декілька років очолював це товариство.
Повномасштабну війну він зустрів на посаді головного інженера Запоріжелектротрансу. 17.03.2022 року був призваний по мобілізації в Збройні Сили України Шевченківським РТЦК та СП міста Запоріжжя. Службу проходив у складі 108-ої окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України на посаді водія-снайпера.
З 2024 року він проходив службу на посаді стрільця 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 197-го окремого батальйону територіальної оборони 124 окремої бригади ТРО, яка довгий час дислокується безпосередньо в зоні бойових дій (Донецький напрямок).
Обставини смерті:
10 вересня 2024 року Олексій Басов, разом зі своїми побратимами виконував бойове завдання в районі виконання завдання за призначенням у населеному пункті Костянтинівка Донецької області. В цей день ворог проводив наступальні дії, а тому по позиції, яку займало відділення, ворогом було нанесено артилерійський наліт. Один із снарядів розірвався поблизу Олексія, і він отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Через велику інтенсивність наступальних дій ворога особовий склад, який залишився живим, вимушений був відійти, а тому тіло Олексія евакуювати не було можливості. На підставі цього 11.09.2024 мати отримала Сповіщення №7657, що її син Басов Олексій Миколайович зник безвісти. Вірогідніше за все, ворог, зайнявши позиції наших оборонців, поховав тіла загиблих, а потім в результаті перемовин у Стамбулі, на початку червня 2025 року, тіло Олексія разом з тілами інших загиблих українських воїнів було передано українській стороні і воно деякий час перебувало у місті Житомир. 30 червня 2025 року мати Олексія отримала сповіщення №8975 про те, що її син Басов Олексій Миколайович загинув 10.09.2024.
Майже через рік після загибелі на щиті повернувся на малу Батьківщину захисник – Басов Олексій Миколайович. Поховали Олексія 04 липня 2025 року на кладовищі Капустяне міста Запоріжжя.
У загиблого захисника Батьківщини залишилася мати та донька.
