Антону Тарасенку було всього 13, коли війна забрала його життя… Цього року він мав би закінчувати школу, мріяти про майбутнє, про те, як вступати до університету, як відправлятися у подорожі з друзями, як відкривати нові горизонти… Він тільки починав свою дорогу в житті, мріючи про багато речей, яких, на жаль, йому не вдалося здійснити…
Антон був звичайним підлітком, з великою кількістю планів на майбутнє. Він був відомий серед друзів своєю добротою, відкритістю та прагненням допомагати. Антоша любив спорт, екскурсії, подорожі, захоплювався технікою, комп’ютерними іграми та завжди був у пошуку нових інтересів. Багато хто згадує, як він завжди з радістю брав участь у різних шкільних заходах, допомагав однокласникам, а ще любив жартувати, створюючи неповторну атмосферу навколо себе.
24 лютого 2022 року, коли на Україну обрушилася війна, Антон загинув. Для всіх, хто його знав, це стало великим шоком, невимовною втратою. Йому назавжди буде лише 13… Пам’ять про Антона живе в серцях його рідних, друзів, однокласників, учителів… Він назавжди залишиться таким молодим, життєрадісним і сповненим надій.
Цього року Антон мав би святкувати завершення школи, і це, мабуть, одне з найболючіших нагадувань про те, що війна забирає не лише життя, але й майбутнє цілих поколінь. Антон не дожив до своїх мрій, але пам’ять про нього буде жити вічно в наших серцях…
Людмила Терехова, Комунальний заклад «Чугуївський опорний ліцей №6»
