Народився 12 липня 1994 року в м. Чугуїв Харківської області. З 1 по 9 клас навчався в загальноосвітній школі №1 Чугуївської міської ради. У 2013 році закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Займався спортом і туризмом, входив до складу збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму).
Сімейний стан:
Батько: ДЕЙНЕКО Юрій Георгійович, проживає в місті Чугуїв.
Мати: ДЕЙНЕКО Ауріка Якимівна, проживає в місті Чугуїв.
Сестра: ДЕЙНЕКО Діана Юріївна, проживає в місті Чугуїв.
З 2013 року проходив службу за контрактом на посаді старшого навідника САУ в 92-й окремій механізованій бригаді. Брав участь в бойових діях в зоні проведення АТО на сході України.
Обставини загибелі:
28 серпня 2014 року Руслан був у складі ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, яка висунулася в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Будучи навідником САУ, Руслан під час бою взяв на себе командування установкою і вів вогонь до останнього. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати. За даними комбрига Віктора Ніколюка, станом на 2 вересня не вийшли на зв’язок 9 військовослужбовців. Бійці вважалися зниклими безвісти. Але як стало згодом відомо, російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою.
16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам’ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік села Новозарьєвка Старобешевського району. Неподалік м Запоріжжя було створено Кушугумське кладовище з не опізнаний захисник України. Під час пошукових робіт 27 вересня 2014 року, один з керівників волонтерських груп місії «Евакуація 200» Павло Нетьосов, знайшов залишки стопи невідомого бійця, а так, як Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості, припускалося, що саме ці залишки і належать йому. Завдяки зверненню в листопаді 2018 року до Павла Нетьосова матері Руслана Дейнека, в січні 2019 році Руслан Дейнеко був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО (номер поховання 4055).
Це текст електронного звернення матері Руслана: «Здравствуйте, Павел! 02 ноября 2018 г. прочитала статью о 92-й бригаде. Дело в том, что мой сын был в составе этой бригады артиллеристом САУ, которая была разбита 27 августа 2014 года в районе сел города Комсомольское Старобешевского района. На данный момент он числится без вести пропавшим. Вы много пишете о боях в районе Новозарьевки. А что Вам известно о районе Комсомольского агрокомплекса “Авангард”? Большое спасибо за любую информацию. Мои контакты: Дейнеко Аурика…”
Таким чином, встановлено, що загинув Руслан в районі села Войкове Старобешівського району Донецької області о 4-й ранку 28 серпня 2014 року. Перепохований Руслан 06.03.2019 року на Чугуївському кладовищі № 5.
Його портрет розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 19.
Указом Президента України №537/2020 від 4 грудня 2020 року, «за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).