Народився 22.05.1981 в селі Кам’яна Яруга в сім’ї працівника міліції. У липні того ж року родина переїхала до міста Первомайського Харківської області у зв’язку з новим місцем роботи батька.
У 1995 році Роман закінчив 9 класів Первомайської загальноосвітньої школи №7. Після цього здобув професійну освіту в Первомайському професійно-технічному училищі №19, яке закінчив із відзнакою за спеціальністю «тракторист-машиніст широкого профілю».
У 2000 році був призваний Первомайським районним військовим комісаріатом на строкову військову службу. Невдовзі уклав контракт та продовжив службу у Збройних Силах України. Військову службу проходив у підрозділі охорони 65-го ракетно-артилерійського арсеналу в місті Балаклія, де обіймав посаду командира відділення охорони взводу охорони. У 2007 році звільнився з військової служби у зв’язку зі скороченням та реформуванням Збройних Сил України.
У 2003 році родина Романа повернулася до села Кам’яна Яруга, однак сам він продовжував проходити військову службу до 2007 року. Після звільнення з військової служби Роман працював у цивільному житті. Зокрема, трудився у ТОВ «Філіп Морріс Україна» та ПАТ «Харківський плитковий завод».
У 2019 році Роман Олександрович знову пов’язав своє життя з військовою службою. Прийнявши рішення повернутися до лав захисників України, він став на захист держави та виконував бойові завдання на Луганщині.
Роман Коцофан – учасник антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. Військову службу проходив у складі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України, що входить до складу Східного оперативно-територіального об’єднання (місце дислокації бригади – місто Харків).
За час служби Роман зарекомендував себе як досвідчений військовослужбовець. Проходив службу на посаді командира відділення, згодом – старшини підрозділу. Для побратимів він був людиною, на яку можна було покластися, а військовий обов’язок сприймав не лише як професію, а як особисту відповідальність за долю своєї держави.
У серпні 2026 року бригада діяла в Харківській області. Вона виконувала бойові завдання із захисту Харківщини, не перебуваючи одним суцільним підрозділом в одному місці.
Обставини смерті:
Життя старшого сержанта Романа Коцофана обірвалося раптово, коли він повертався до виконання своїх військових обов’язків. 23 серпня 2026 року в місті Златопіль Лозівського району Харківської області Романа Олександровича було виявлено без ознак життя біля автомобіля, який перебував на узбіччі дороги. Того дня він повертався з чергової відпустки до місця розташування своєї військової частини. Відповідно до наявних медичних даних, Роман Олександрович мав захворювання серцево-судинної системи – кардіоміопатію, але можливості належного лікування в умовах війни у нього не було, а тому війна стала головним ризиком його раптової серцевої смерті. Серце захисника не витримало навантажень – і раптова смерть забрала його життя. За час військової служби він також переніс дві контузії середнього ступеня тяжкості. У січні 2025 року перебував на лікуванні у місті Золочів Львівської області.
Роман Олександрович Коцофан присвятив значну частину свого життя військовій службі. Він двічі обирав шлях захисника – спочатку у Збройних Силах України, а згодом, після повернення до військової служби у 2019 році, знову став до строю, щоб захищати Україну. Його життя – це історія людини, яка залишалася вірною військовому обов’язку та своїй державі.
28 серпня 2026 року Романа Олександровича Коцофана поховали в рідному селі Кам’яна Яруга на місцевому кладовищі.
У нього залишилися батько, мати, донька та молодший брат.
Пам’ять про Романа Коцофана назавжди залишиться у його родині, серед побратимів, друзів та односельців.
За сумлінне виконання військового обов’язку, високу професійну майстерність, особисту мужність, самовідданість і стійкість Роман Коцофан неодноразово заохочувався командирами усіх рівні. Мав державний нагрудний знак «Ветеран війни» та посвідчення учасника бойових дій.
