Народився 12.06.2001 року в місті Чугуїв. Його дитинство пройшло в Осинівці, в мальовничому районі міста поблизу річки Сіверський Донець. Перші три класи він навчався в Чугуївській загальноосвітній школі №3, а 4-6 класи навчався в загальноосвітній школі №7.
У 2012 році сім’я переїхала в місто Харків, і 6-9 класи він закінчував уже в Харківській спеціалізованій школі №155 (сучасний Харківський ліцей №155) та проживав в мікрорайоні «Сонячний» в Індустріальному районі міста Харків.
Його мрія була стати машиністом на залізній дорозі. Він навіть робив спроби стати залізничником, але за станом здоров’я його мрія залишилася нездійсненою, а тому він, разом зі своїм старшим братом, навчався в 2016-2019 роках в Чугуївському РЦПО Харківської області (на той момент Чугуївському професійному ліцеї), де отримав професію «Кухар-кондитер». Педагоги закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Чугуївський регіональний центр професійної освіти Харківської області» пам’ятають Ігоря як життєрадісного, спокійного та щирого хлопця. Світлі та добрі спогади залишив він по собі в серцях усіх, хто його знав! Після закінчення навчання він працював вантажником в супермаркеті.
Зі спогадів матері: «Коли в 2022 році почалася повномасштабна війна, Ігор не шукав виправдань, а просто сказав «Хто, якщо не я?» і добровольцем став на захист країни. Це був його усвідомлений вибір». 10 березня 2022 року він добровільно, через Новобаварський РТЦК та СП міста Харків, пішов служити.
Спочатку службу проходив у складі 113-ї окремої бригади ТрО. У 2023 році він отримав статус учасника бойових дій. Згодом Ігор виявив бажання в подальшому захищати Україну на посаді оператора безпілотних авіаційних комплексів. Він деякий час навчався в 151-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України. Зробивши цей вибір, Ігор усвідомлював, що ця військова професія дуже ризикована, адже «дронщики» знаходяться зазвичай на позиції або в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення. Адже для ворога пілот дрона – ціль номер один, оскільки саме він забезпечує «очі» на полі бою. Перебуваючи на навчанні поблизу населеного пункту Пересічне Солоницівської громади Харківського району Харківської області в липні 2024 року, під час забезпечення проведення практичних занять він отримав тяжке поранення (мінно-вибухову травму) та проходив лікування в місті Харків.
Після лікування та проходження медичної комісії він був призначений на посаду оператора безпілотних літальних об’єктів у 128-у окрему важку механізовану бригаду «Дике Поле». У лютому-березні 2026 року підрозділи бригади тримали оборону на Південно-Слобожанському напрямку, відбиваючи штурми ворога в напрямках населених пунктів Вовчанськ, Приліпка, Зибине, Мала Вовча та Охрімівка. Ситуація навколо села Графське була частиною ширшої спроби ворога обійти Вовчанськ та прорватися до населених пунктів Симинівка та Білий Колодязь. На сусідніх ділянках (Вовчанські Хутори, Зибине, Приліпка) також фіксувалися регулярні штурми та активне застосування дронів.
Обставини загибелі:
З 22 лютого 2026 року Ігор зі своїм побратимом перебував на бойовому завданні під селом Графське Вовчанського району Харківської області в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення. Ворог відстежив сигнал керування «пташкою» та 4 березня 2026 року завдав точкового удару по місцю перебування операторів. По бліндажу були скинуті фугас та гранати. Тіла військових засипало землею. Оскільки зв’язок з ними був перерваний, а доїхати до позиції було вкрай тяжко, побратими змогли до них дістатися лише 7 березня 2026 року. Прибувши на місце, група, яка вийшла на їх пошук, знайшла розбитий бліндаж та обгорілі тіла. Серед знайдених тіл було і тіло Ігоря. Його було доставлено в морг міста Харків, і 23 березня 2026 року Ігор Керн був похований з усіма військовими почестями на Алеї Слави кладовища №18 міста Харків.
У загиблого воїна залишилася мати та старший рідний брат.
