Народився 11 квітня 1977 року в місті Чугуїв. У 1992 році, отримавши неповну середню освіту в Чугуївській загальноосвітній школі №5, продовжив навчатися в Чугуївському професійно-технічному училищі №19. По закінченню в 1995 році здобув професію токаря та деякий час працював за фахом на Чугуївському заводі паливної апаратури.
Працював у ТОВ «Компанія «СЕСА», приватному підприємстві «Основа», в Комунальному підприємстві «Чугуївський комунальний комплекс» вантажником дільниці «Саночистка», але більша частина його трудової діяльності пов’язана з працею у приватному секторі. У вільний від роботи час займався риболовлею, дуже цікавився давньою поетичною забавою «Буриме».
За станом здоров’я строкову військову службу не проходив. 02.05.2025 був призваний по мобілізації Чугуївським РТЦК та СП Харківської області і направлений для проходження військової служби в 92-у окрему штурмову бригаду імені кошового отамана Івана Сірка на посаду стрільця-помічника гранатометника 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 13-ї штурмової роти 5-го штурмового батальйону.
На початку грудня 2025 року після того, як один з українських підрозділів залишив свої позиції, рятувати ситуацію там, де сходяться Дніпропетровська, Донецька і Запорізька області, відправили підрозділи 92-ої окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. У їх складі був і підрозділ, де проходив службу Олександр Сапелкін. У той час, Олександрівський напрямок, за оперативною інформацією Генерального штабу Збройних Сил України, був одним з найгарячіших. Лише 10 січня 2026 року ворог здійснив 14 атак у напрямку населених пунктів Олексіївка, Соснівка, Вишневе.
Обставини загибелі:
10 січня 2026 року підрозділ, де проходив службу Олександр Сапелкін, виконував бойове завдання в районі населеного пункту Олексіївка Сінельніковського району Дніпропетровської області. Українські захисники стримували інтенсивний натиск ворога, відбивши декілька атак у бік Олексіївки. По позиціях наших захисників та по підступам до них наносилися удари ФАБами та дронами. В цей день на допомогу побратимам, які відбивали ворожі атаки, був направлений гранатометник зі своїм стрільцем-помічником Олександром Сапелкіним. Під час їх пересування на бойові позиції по ним було завдано удар двома дронами. Один із них уразив Олександра. Спочатку тіло Олександра не було забрано з місця загибелі через інтенсивність обстрілів, а тому 12 січня 2026 року на адресу його матері було направлено сповіщення як на зниклого безвісти. Через деякий час матері було запропоновано прибути до Дніпропетровської області на опізнання останків загиблого захисника. В результаті стало відомо, що останки належать саме Олександру Сапелкіну.
В кінці січня 2026 року тіло Олександра було доставлено в місто Чугуїв, а 28 січня 2026 року його поховали на Алеї пам’яті у рідному місті з усіма військовими почестями.
У захисника залишилися мати, молодший брат, який захищає Батьківщину, та донька.