13 лютого 2026 року в місті Чугуїв провели в останню путь солдата Дмитра Сергійовича Гунченка, який загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
Дмитро Гунченко родом в села Червона Хвиля Великобурлуцької селищної громади Куп’янського району Харківської області. У 2023 році рідне село Дмитра потрапило під обов’язкову евакуацію, і родина була змушена переїхати до Чугуєва, який згодом став для них новим домом.
Дмитро був мобілізований РТЦК та СП міста Київ. Службу проходив на посаді старшого стрільця-оператора механізованого відділення в/ч А3283.
У березні 2025 року Дмитро Гунченко пропав безвісти на одній з найгарячіших ділянок фронту. Майже рік рідні не втрачали надії та вірили, що Дмитро живий і повернеться додому. Проте згодом на ім’я матері надійшло офіційне сповіщення про встановлення факту загибелі воїна – було підтверджено, що Дмитро Гунченко загинув під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини. На момент загибелі йому було 42 роки.
З огляду на те, що рідне село Червона Хвиля перебуває у зоні активних бойових дій, родина прийняла рішення поховати Захисника в Чугуєві. 13 лютого 2026 року Дмитра Гунченка поховали на Алеї пам’яті з усіма військовими почестями.
У загиблого воїна залишилася мати та сестра.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.