Народився 16.09.1996 в місті Чугуїв, у 2011 році закінчив навчання в загальноосвітній школі №7, а згодом, в 2014 році, – Чугуївський професійний ліцей та здобув професію електрогазозварника. У дитинстві та юнацькі роки дуже любив грати в футбол. Він був гравцем однієї із чугуївських футбольних команд.
Після закінчення навчання Валерій працював деякий час оператором в компанії «Ютерм Україна», але загострення конфлікту на сході України підштовхнуло його уже на початку 2015 року стати на захист суверенітету та територіальної цілісності України. Він не міг стояти осторонь подій, які розгорталися в державі.
Таким чином, з лютого 2015 року до загибелі в 2025 році Валерій перебував в армії. Він став професійним військовим. Протягом 2015-2020 років десять разів брав безпосередню участь в бойових діях в Луганській та Донецькій областях. У лютому 2015 року він був мобілізований Індустріальним РТЦК та СП міста Харків і був направлений для проходження військової служби в 92-у окрему механізовану бригаду.
По закінченню контракту в лютому 2018 року звільнився в запас, але вже у вересні 2018 року він знову пішов на контрактну службу і продовжував разом зі своїми побратимами з 92-ї ОМБр виконувати бойові завдання в районі проведення ООС.
Під час боїв в Луганській області отримав контузію і в вересні 2019 року звільнився в запас, але не зміг довго залишатись осторонь подій в державі та повернувся у Збройні Сили України. Тепер військова доля пов’язала його з 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр». Але контузія давала про себе знати, і в березні 2020 року він звільнився в запас. Протягом двох років знову працював оператором в компанії «Ютерм Україна».
Повномасштабна війна не могла залишити осторонь людину, яка мала на цей час великий бойовий досвід. І уже в березні 2022 року Валерій через Чугуївський РТЦК та СП добровільно пішов захищати Батьківщину. Протягом року його бойових шлях був пов’язаний з 54-ю окремою механізованою бригадою імені гетьмана Івана Мазепи та Силами спеціальних операцій Збройних сил України.
Під час участі в боях за звільнення Харківської області, в червні 2022 року, Валерій отримав чергове поранення, але після нетривалого лікування в місті Харків знову пішов воювати.
У жовтні 2022 року він отримав тяжке поранення в боях за місто Бахмут і лікування проходив у місті Дніпро. У березні 2023 року Валерій був змушений звільнитися за станом здоров’я, отримавши статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
Перебуваючи в запасі, Валерій не міг спостерігати, як ворог робить спроби знищити Україну, а тому, попри те, що він після поранення мав усі підстави уже не йти на війну, у липні 2025 року добровільно через Індустріальний РТЦК та СП міста Харків Валерій повернувся в бойовий стрій. Він продовжив службу на посаді командира 1-го відділення 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
Обставини загибелі:
З травня 2024 року, коли українські війська змогла відтіснити ворога з населеного пункту Липці, вони продовжують утримувати село та навколишні території, не дозволяючи ворогу просуватися далі. Але ворог не відмовився від своїх задумів і продовжував намагатися атакувати цей населений пункт, адже він має важливе стратегічне значення через своє розташування на висотах, що дозволяє контролювати навколишню територію. 11 жовтня 2025 року ворог посилив обстріл бойових позицій захисників. На одній із них перебував і Валерій Пухальський. Під час чергового обстрілу ворогом бойових позицій Валерій отримав вибухову травму, несумісну з життям.
«Валерій був взірцевим воїном, до останнього залишався вірним військовій присязі, гідно захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України та загинув як Герой» – такі відгуки звучали від побратимів та його командирів під час проведення чину поховання.
За сумлінне виконання військового обов’язку, високу професійну майстерність, особисту мужність, самовідданість і стійкість Валерій Пухальський неодноразово заохочувався командирами усіх рівні. У 2016 році він отримав пам’ятну медаль «За оборону Щастя».
Чин поховання з усіма військовими почестями відбувся 18 жовтня 2025 року в місті Чугуїв на Алеї пам’яті.
У захисника залишилися бабуся, мати та рідний брат.