Народився 22.07.1995 в місті Харків. У 2013 році закінчив Харківську загальноосвітню школу №181 з поглибленим вивченням корейської мови. Навчався в Харківському університеті будівництва та архітектури на сантехнічному факультеті, але у зв’язку з різними обставинами не отримав вищу освіту і пішов працювати. Невдовзі одружився.
Мама та дружина розповідають: «Ігор був творчою особистістю, займався спортом, створював нові оригінальні кульки з підсвіткою, різними мордочками. Взагалі любив створювати свята для дітей. Він шалено любив діток. Мріяв про своїх дітей. Був гарним другом для своїх друзів. На війну пішов добровольцем. Він з першої хвилини війни рвався на війну, щоб захищати свою Батьківщину, але дуже переживав за сім’ю. І коли в квітні 2022 року вивіз родину: дружину, матір, батька – в Кременчук, сам повернувся в Харків. Він декілька разів звертався у різні РТЦК та СП з проханням призвати його до Збройних Сил, але йому відмовляли, і лише з третьої спроби через Немишлянський РТЦК та СП у квітні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України».
Службу проходив у складі 127-ої окремої бригади Територіальної оборони на посаді оператора протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки бригади. Бойові побратими розповідали дружині: «Ігор був добрим, веселим, товариським і взагалі творчою людиною. Він міг заряджати на позитив усіх своїх друзів. Він дуже добре співав, і ми з задоволенням слухали його пісні. Особливо нам подобалося, коли він співав пісні за допомогою свисту».
З перших днів участі в захисті Батьківщини Ігор у складі бригади брав активну участь у контрнаступі Сил оборони Україні на Харківщині, під час якого вдалося відкинути окупантів на значну відстань від обласного центру. У вересні 2022 року бригада взяла участь у деокупації населених пунктів Харківщини під час Слобожанської наступальної операції. Саме воїни 127-ї бригади ТрО визволили Великі та Малі Проходи Дергачівської громади, а також Борщову, Слобожанське, Липці, Глибоке, Стрілечу та інші села Липецької громади. За активну участь у цих боях Ігор Ширченко неодноразово заохочувався за зразкове виконання службових обов’язків та високі здобутки у фаховій підготовці. А в жовтні 2022 року він був уже посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню.
Обставини загибелі:
У рамках загального контрнаступу на Харківщині у вересні 2022 року підрозділ, де служив Ігор, брав участь у боях за звільнення селища Борщова Липецької сільської територіальної громади Харківського району. Воно було звільнене 8 вересня 2022 року. На жаль, Ігор не став свідком остаточного звільнення селища, адже загинув під час мінометного обстрілу напередодні 07 вересня 2022 року неподалік селища. Як розповідають його побратими, він під час цього бою отримав тяжке поранення в руку, але продовжував бій з однією рукою і уже під час штурмових дій отримав поранення, несумісні з життям.
Поховали Ігоря з усіма військовими почестями в селі Кам’яна Яруга 14 вересня 2022 року в місці, де поховані його два дідусі та бабуся.
У загиблого залишилися мати та дружина.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №744/2022
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня ШИРЧЕНКА Ігоря Олеговича (посмертно) – солдата
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
31 жовтня 2022 року