Народився 02.07.1996 в місті Чугуїв Харківської області в сім’ї військовослужбовця. Згодом переїхав з родиною до міста Ізюм. Там в 2013 році закінчив Ізюмську середню школу № 6. Протягом 2013- 2017 років навчався в Ізюмському оптико-механічному коледжі від національного Київського університету ім. Шевченка. Після його закінчення перебрався до Харкова. Там здобув вищу освіту. В 2017 році Андрій був зарахований на 3-й курс Харківському національному університеті радіоелектроніки, який закінчив в 2023 році, будучи військовим. В цивільному житті працював у сфері автобізнесу- старшим менеджером в компанії «Автопарк». Цікавився автомобілями.
Під час вторгнення російських окупантів Андрій уже в березні 2022 року добровольцем через Слобідський РТЦК та СП міста Харків долучився до лав місцевих захисників та вирушив обороняти рідні землі від ворогів. Воював у складі 127-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був заступником командира бойової машини у 229-му окремому батальйоні ТРО.
Поруч з ним проходила службу і його дружина Олександра, яка і після загибелі коханого
продовжує захищати Батьківщину.
Андрій брав активну участь у звільненні Слобожанщини (Харківський напрямок), на Донецькому напрямку (в боях за утримання міст Бахмут, Соледар, Красногірка), з травня по вересень 2023 року у складі Сил Оборони України – на Сумському напрямку. В вересні 2023 року підрозділ, став виконувати бойові завдання на Запорізькому напрямку.
«Андрій був вихованим та чемним. Сімʼя була в нього завжди на першому місці, дуже любив сина, мав великі плани на майбутнє. Коли почалась війна, ми з ним разом допомагали сімʼям з маленькими дітками і так само разом пішли захищати Батьківщину. Коли йшов на штурм, сказав «Киця, я на 2-3 дні, хвилинна пригода», – розповіла його дружина Олександра.
Обставини загибелі: У вересні 2023 року підрозділ, в якому служив Андрій, продовжував виконувати бойові завдання по захисту нашої України в Запорізькій області. Під час чергових штурмових дій 29 вересня 2023 року він, закриваючи собою побратима від обстрілу, поліг біля села Новодарівка Малинівської сільської громади Пологівського району Запорізької області.
07 жовтня 2023 року поховали воїна у місті Харків на Алеї Слави кладовища № 18. Над його могилою майорить Прапор бригади з його позивним «ШЕРИФ».
В Андрія залишились батьки, дружина, яка продовжує служити і захищати Батьківщину.
За час служби Андрій неодноразово був відзначений грамотами, відзнаками, медалями. Має медаль «За оборону Харкова» . Указом Президента України № 455/2024 від 05.07.2024 Тиква Андрій Федорович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №455/2024
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку постановляю:
Нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня
ТИКВУ Андрія Федоровича (посмертно) — молодшого сержанта
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
5 липня 2024 року