Народився 11 грудня 1973 року в місті Чугуїв. Навчався в Чугуївській загальноосвітній школі №5. Середню освіту Олексій отримав лише в 1995 році заочно, оскільки до армії вимушений був працювати, щоб допомагати родині. З самого дитинства полюбляв музику. Дуже гарно грав на гітарі і співав. Власноруч зробив декілька гітар, адже робив поробки й вирізав по дереву. Обожнював рибалку. З 2019 року Олексій з сім’єю жив в селищі Кочеток.
Протягом 1992-1994 років проходив строкову службу. Після армії проходив службу в полку охорони Комплексу водопідготовки «Донець». В кінці 90-х років служив в органах внутрішніх справ УМВС України в Харківській області. Протягом дев’яти років проходив службу за контрактом в 203-й навчальній авіаційній бригаді (в/ч А 4104) на посаді старшого стрільця. У 2004 році закінчив навчальний авіаційний центр за спеціальністю стрілець, а в 2008 році навчався за програмою підготовки пожежних військових пожежних підрозділів. По закінченню контракту, з 2010 року, протягом дев’яти років проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
У 2020 році Олексій знову підписав контракт зі Збройними Силами України і був направлений на службу в 355-й навчальний механізований полк на посаду старшого солдата. Брав участь в АТО/ООС в Донецькій та Луганській областях. 27 березня 2024 року був переведений до механізованого батальйону 116 окремої механізованої бригади (в\ч А 4722).
«Олексій постійно прагнув удосконалюватися у військовій справі, підтримував моральний дух у підрозділі та мужньо долав усі труднощі. Олексій до останнього подиху залишався вірним сином України, відважно протистоячи загарбнику, що намагається знищити наш народ» – так характеризують Олексія його побратими.
У Олексія залишилася дружина та донька.
«Олексій завжди був дуже позитивним, добрим, дбайливим і люблячим чоловіком, дуже любив життя, свою родину, друзів. Він був людиною-святом, завжди усміхнений і радісний, вірив тільки в краще, що попереду тільки мирне і щасливе життя. У нього було багато мрій і бажань, але не встиг,» – Тетяна Ільякова.
За час служби Олексій неодноразово заохочувався за старанність, сумлінне виконання своїх службових обов’язків, зразкову військову дисципліну і високий професіоналізм, проявлені під час виконання завдань за призначенням.
Обставини загибелі:
У березні 2025 року підрозділ, в якому Олексій Ільяков разом зі своїми побратимами боронив незалежність та суверенітет України, виконував бойове завдання на Куп’янському напрямку поблизу населеного пункту Голубівка. 17 березня 2025 року близько 15:00 ворог наніс авіаційний удар керованими авіабомбами по опорному пункту підрозділу. Внаслідок ворожого обстрілу та попадання КАБа в бліндаж Олексій отримав поранення, несумісні з життям.
Поховали Олексія 20.03.2025 в селищі Кочеток на місцевому кладовищі.