Народився 11.01.1994 у місті Зміїв, протягом 2000-2011 років навчався у місцевому ліцеї №1. По закінченню ліцею протягом трьох років (2011-2014) навчався в Чугуєво-Бабчанському лісовому коледжі та увесь цей час проживав у селищі Кочеток Чугуївського району Харківської області. По закінченню навчання працював у Зміївському лісгоспі. У 2015 році був призваний на строкову службу.
Строкову службу проходив в зоні проведення АТО на посаді стрільця 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана. Він разом зі своїми побратимами ніс службу на блокпостах другої лінії в Луганській області. Після звільнення в запас, в грудні 2016 року, Сергій повернувся до цивільного життя і працював на Зміївському молокозаводі. У 2018 році він одружився. Родина виховувала доньку та сина. В березні 2022 року Сергій, разом зі своїм найкращим другом, добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Україну боронив у складі 23-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4741) на посаді штаб-сержанта механізованого батальйону.
У Сергія залишилися мати Плешкова Лідія Федорівна, сестра Гаманович Наталія Михайлівна, дружина Плешкова Єлізавета Олегівна, донька Плешкова Вероніка 2018 року народження та син Плешков Микита 2024 року народження. Усі вони проживають в місті Зміїв Чугуївського району Харківської області.
Обставини загибелі:
27 жовтня 2024 року підрозділ, в якому проходив службу та захищав Україну Сергій Олексійович, виконував бойове завдання поблизу міста Костянтинівка Краматорського району на Донеччині. По місцю дислокації підрозділу було влучання двох ворожих ракет. Сергій отримав бойові травми, не сумісні з життям. 2 листопада 2024 року у місті Зміїв попрощалися з Сергієм Плешковим. Його поховали на міському кладовищі.
За час служби Сергій ПЛЕШКОВ Указом Президента України від 05 серпня 2022 року №559/2022 був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
