Народився 10.12.1976 в місті Кемерово російської федерації. Тут же закінчив середню школу та Кемеровський коледж за спеціальністю «Правознавство».
На початку дев’яностих років Валерій, разом з батьками, переїхав в Україну і проживав спочатку в місті Первомайськ Луганської області, де працював на Первомайському електромеханічному заводі, і навчався заочно в місті Алчевськ Луганської області в Донбаському гірно-металургійному інституті за фахом правознавство. Закінчив його в 1999 році.
Строкову службу проходив протягом грудня 1994 року – липня 1996 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. По закінченню строкової служби знову повернувся працювати на завод, а згодом, до 1998 року, працював в підрозділах Державної пожежної охорони УМВС України в місті Первомайськ.
Переїхавши в Полтавську область, він оселився в селищі Диканька. Повернувшись в 2012 році в місто Первомайськ, працював на Первомайському електромеханічному заводі.
У 2013 році Валерій переїхав до міста Чугуїв і працював деякий час на заводі «Електороважмаш», а потім в місті Чугуїв в приватних фірмах. В його трудовій діяльності також значиться, що понад п’ять років він проходив службу в органах внутрішніх справ України в комітеті по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
16.03.2022 через Харківський РТЦК та СП м. Харків у добровільному порядку пішов захищати Батьківщину у складі 92-ї окремої механізованої бригади. Валерій Курило проходив службу на посаді водія мінометного взводу роти вогневої підтримки розвідувального батальйону військової частини 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. За словами побратимів, офіційно обіймаючи посаду водія мінометного взводу, Валерій успішно виконував роботу будь-якого із побратимів розрахунку міномета, був взірцем відваги, справжнім патріотом та відданим захисником України.
14.11.2022, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу в районі міста Сватове, Валерій отримав тяжке поранення. Після лікування у військовому шпиталі він знову повернувся в підрозділ та разом з побратимами продовжив захищати Батьківщину.
Сімейний стан:
Мати померла, батько та брат проживають за межами міста Чугуїв, дружина Сойміна Катерина Анатоліївна проживає в місті Чугуїв. У Валерія залишилося три сини: Данило 2011 року народження, проживає в Полтавській області, Кирило 2015 року народження та Станіслав 2017 року народження, проживають в місті Чугуїв.
Обставини загибелі:
Валерій Курило загинув 9 листопада 2024 року при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу в районі населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області.
13.11.2024 Валерія Курила поховали з військовими почестями у місті Чугуєві на Алеї пам’яті.
Валерій мав чимало нагород. Серед них – державна нагорода: медаль «Захиснику Вітчизни» (указ Президента України від 27.01.2023 №49) та медаль «За поранення» (важке) (наказ Міністра Оборони України від 04.07.2023 №826).