Народився 13 жовтня 1999 року в місті Камʼянське Дніпропетровської області. З самого дитинства Макар дуже сильно цікавився усім, що пов’язано з військовою справою: зброя, вибухівка, засоби ураження, тактика. Всі ігри та книжки були пов’язані з війною. Старший брат Макара, Антон Єрофєєв, брав участь у російсько-українській війні в 2014 році.
У дитинстві Макара сім’я переїхала з Камʼянського до Підгородного Дніпропетровської області. З 9 років почав професійно займатись хокеєм та грав за Дніпровські команди “Зеніт”, “Яструби” та “Аврора”. З 2009 по 2012 р., до 5 класу, навчався в Ліцеї №3 Підгородненської міської ради Дніпропетровської області, потім перейшов в Гімназію №3 міста Дніпро (сучасний Дніпровський ліцей №3). Був срібним чемпіоном України з хокею. У 15 років Макар пройшов відбір до хокейної академії, але у 2014-му почалася війна і він обрав переїхати до Києва та закінчити Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.
У липні 2017 року Макар вступив у військову академію (м. Одеса), яку закінчив у червні 2021 року за спеціалізацією «управління діями військової розвідки».
Закінчивши академію сухопутних військ, з червня 2021 року він служив у розвідувальній роті 92-ї ОШБр, спочатку командиром розвідувального взводу, а з травня 2023 року – заступником командира розвідувальної роти. З початком гарячої фази україно-російської війни, з лютого 2022 року, він брав участь у важких оборонних боях навколо Харкова, захищав місто Чугуїв, брав участь у Харківській наступальній операції з вересня 2022 року, у важких боях на Сватівському напрямку і в боях під Бахмутом.
У вересні 2022 року отримав поранення в стрілецькому бою під м. Куп’янськ Харківської області. За участь у Харківській наступальній операції і звільнення м. Куп’янськ нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.
Обставини загибелі:
11 листопада 2023 року Макар Єрофєєв вів новорекрутованих бійців в бій біля села Андріївки Бахмутського району. Особисто, на полі бою, керував бойовими діями ввірених йому військовослужбовців розвідувальної роти, забезпечуючи штурмові дії бригади на певній ділянці фронту. Після вже успішно виконаної операції по рації Макара попередили, що буде мінометний обстріл та треба відступати. Він вимкнув всі рації. Спецпризначенець 3-го батальйону іноземного легіону на імʼя Вітаутас, який був в їх групі, отримав поранення ніг від наступу на міну. Макар кинувся на його порятунок, разом з побратимами зробили ноші з гілок та підняли пораненого на плечі, виходили через село Андріївка. Почався комплексний мінометно-дроновий обстріл, Макар Єрофєєв віддав бійцям наказ розосередитися та сховатися, а сам відмовлявся кидати пораненого до останнього, не зважаючи на обстріл. Був вбитий осколком від однієї з мінометних мін, який влучив в його ногу за 6-8 метрів від місця вибуху та відірвав артерію, від чого Макар Єрофєєв досить швидко стік кров’ю.
Похоронений Герой 16 листопада 2023 року на Підгородненському кладовищі міста Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області.
У Макара залишились батько, мати, які проживають за межами міста Чугуїв, та брат, який теж захищає Батьківщину.
За час служби Макар Єрофєєв мав декілька нагород: 14 вересня 2024 року був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня, мав медалі «Захиснику Вітчизни» та «Незламним героям Російсько-Української війни», дві відзнаки: «За оборону Харкова» та «Памʼятна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України». 23 серпня 2024 року Указом Президента України № 557/2024 присвоєно Звання «Герой України» з удостоєнням ордена Золота Зірка (посмертно).
